Київ завжди був містом, де відбувалося щось цікаве. Змінювалася влада, гастролювали зірки, створювалися шедеври мистецтва, дотепер столиця залишається найбільш відвідуваним містом в Україні, куди з усіх куточків світу зʼїжджаються, щоб поринути у світ історії та неймовірної атмосфери, готелі навіть у XX столітті неабияк користувались своєю популярністю. Далі на kyivone.
“Прем’єр Палац” – розкіш у кожній деталі
“Прем’єр Палац” – це 5-зірковий готель в Києві, розташований в самому центрі столиці України. Столичному розкішному готелю понад 100 років і він не втрачає свого шарму і здатності випереджати час.
“Прем’єр Палац” – це готель високого рівня обслуговування та комфорту. У 2009 році він отримав 6 зірок і 7 смуг від системи “Stars and Stripes”, всесвітньо відомої організації з визнання в індустрії гостинності, а консьєрж готелю володіє “Золотими ключами”, виданими йому однією з найбільших і визнаних у світі гільдій “Les Clefs d’Or”. Готель входить в “топ найзнаменитіших готелів світу”, що робить його важливим місцем на карті України.
Відомо, що “Прем’єр Палац” в Києві відкрив свої двері першим гостям ще в 1912 році, а от будівництво почалося ще в 1909 році, і недарма він вважається культурною спадщиною міста. Вже тоді він був унікальним – в готелі було проведено водопостачання, центральне опалення, телефонний зв’язок і електрику, на ті роки це була справжня розкіш для готелів чи інших споруд для проживання.
Будівництвом “Палас-готель”, так готель називався в ті часи, керував відомий будівельний підрядник Лев Гінзбург, який з’єднав в ньому передові інженерні технології та високий художній смак.
Коли ж під час Другої світової війни з Києва у 1943 році йшли німецькі війська, будівля готелю постраждала. Після відновлення його з’єднали з будинком, розташованим по сусідству – на бульварі Шевченка. Площа будівлі становила 3000 квадратних метрів. У 1953 році “Палас-готель” було перейменовано на готель “Україна”. А назву “Прем’єр Палац” готель отримав лише на початку 2000-х років.
Розташування готелю “Прем’єр Палац” є вкрай зручним для всіх туристів, наприклад, до залізничного вокзалу від готелю всього п’ятнадцять хвилин на таксі, до міжнародного аеропорту “Бориспіль” – п’ятдесят хвилин, а до аеропорту Київ – двадцять п’ять хвилин. У 100 метрах розташована головна вулиця Києва – Хрещатик, а з вікон готелю видніються справжні перлини Києва: Володимирський і Михайлівський собори, а також церква Святої Софії.
“Гранд-готель”- класична величність в історичному центрі Києва
“Гранд-готель” стояв на місці сучасного Головпоштамту. Власником готелю був підприємець Густав Іванович Ейсман. Наприкінці ХІХ століття він двічі обіймав посаду міського голови Києва.
Готель налічував 120 номерів. До речі, телефон і ванна були далеко не у кожному з них. Через це вартість проживання варіювалася від 75 копійок до 30 рублів. До послуг відвідувачів були ліфти та більярдні.
У другій половині 1930-х років готель повністю реконструювали. Але, на жаль, у вересні 1941 року “Гранд-готель” знищила війна. У 1950-х роках на цьому місці побудували Головпоштамт.
Готель “Континенталь”
Найкращим готелем Києва у ХІХ столітті, який тодішні путівники радили знаменитостям та багатим діловим людям, був “Континенталь”, облаштований за останнім на той час словом техніки.
Сто номерів, парове опалення, вентиляція, електричне освітлення та гаряче водопостачання – саме так обладнали “Континенталь”. В ньому була величезна ресторанна зала, зимовий та літній сади, більярдні, салон з другим світлом, а також – гордість архітекторів – електричні ліфти – пасажирський та багажний.
“Континенталь” (не плутати з “InterContinental Kyiv” на Великій Житомирській) займав повністю чотириповерховий будинок на вулиці Миколаївській, 5 (Городецького). Колись на цьому місці була садиба професора медицини Федора Мерінга. Саме архітектор Владислав Городецький у співавторстві з Георгієм Шлейфером та Едуардом Брадтманом були авторами проєкту, що обійшовся майже в мільйон рублів.
У підвалі готелю на той час працювало знамените арткафе “ХЛАМ” (абревіатура слів Художники – Літератори – Артисти – Музиканти). На квадратній вивісці-емблемі “ХЛАМу” був зображений чоловік, що летить, в ультрамариновому і рожево-срібному просторі. Поети декламували свої та чужі вірші, за що отримували безкоштовну вечерю, яка складалася з каші, шматка хліба та чаю. Саме тут студентка Київської Академії мистецтв Надія Хазіна в 1919 році зустріла свого майбутнього чоловіка Осипа Мандельштама.
В 1941-му році готель разом із нацистським штабом, що розмістився в ньому, підірвали радянські диверсанти. У будівлі, відновленій після війни, знаходиться Національна музична академія України ім. П. І. Чайковського.
Готель “Прага”
Серед численних пам’яток центральної частини Києва між Золотими воротами та Софійським собором на вул. Володимирській розташований покинутий готель “Прага” з унікальною атмосферою: свого часу тут письменник-сатирик Ярослав Гашек писав про пригоди бравого солдата Швейка.
Готель “Прага” був розміщений за адресою вулиця Володимирська, 36. Архітектор – Олександр Шиле. Спочатку тут був готель під назвою “Номери Іллінської”, названий за ім’ям власниці цього закладу. На початку XX століття господарем готелю став Вацлав Вондрак, чеський громадський діяч. Він і перейменував “Номери Іллінської” в готель “Прага” – на згадку про свою батьківщину.
Вондрак перебудував будинок на шестиповерховий. Тоді ж нагорі надбудували терасу для літнього ресторану. Тут відвідувачам відкривалася чудова панорама Києва.
У рекламному проспекті йшлося: “Той, хто не милувався панорамою міста з тераси готелю “Прага”, – не бачив Києва”.
Готель “Франсуа”
Історія готелю почалась у 1898 році. Тоді купець Голомбек придбав маєток у генерала Вороніна. Будинок знаходився у самісінькому центрі міста на перетині вулиць Володимирської та Фундуклеївської (Богдана Хмельницького).
Генерал у маєтку тримав невеличкий готель під назвою “Метрополь”. Франц Голомбек оцінив привабливість місця та продовжив справу попереднього власника будинку. Він надбудував ще два поверхи і назвав свій новий заклад “Франсуа”. Готель почав працювати 1 листопада 1900 року.
Заклад був популярним. Тим більше, що у 1919 році під дахом відкрився театр “Арлекін”. Його засновниками були ще невідомі Каплер, Юткевич, Козинцев, Еренбург. Олексій Каплер пізніше став відомим сценаристом, ведучим програми “Кінопанорама”. Сергій Юткевич та Григорій Козинцев стали режисерами театру та кіно. А Ілля Еренбург згодом став відомим прозаїком, поетом, публіцистом. А на той час молоді митці ставили у своєму театрі сучасні, сміливі, новаторські вистави.
Після революції у “Франсуа” було відкрите кабаре “Кривий Джиммі”. Пізніше готель змінив назву на “Театральний” і у ньому був відкритий однойменний ресторан. Він мав вишуканий інтер`єр та пригощав відвідувачів стравами української кухні. В роки Другої світової війни під час німецької окупації в ресторан могли заходити лише німці.
Готель “Театральний” був елітним стандартом радянського формату. Вишуканий фасад, консьєрж при вході, просторі коридори, великі номери з високим стелями. А меблі були цілком типовими для Радянського союзу. У кінці 1980-х років будинок почали реставрувати. Проте під час проведення робіт будинок був зруйнований та вже не підлягав відбудові.
