Ця стаття про видатну особистість, яка подарувала людству велику кількість потужних турбореактивних двигунів. Детальніше про дитинство, конструкторську діяльність Архипа Люльки далі на kyivone.
Ранні роки
Архип Михайлович Люлька – відомий радянський авіаційний конструктор. Народився Архип 10 березня 1908 року у селищі Саварка, що на Київщині, у звичайній сільській сім’ї. У родині було всього 8 дітей, батько та мати незабаром померли. Середню освіту хлопець здобував у білоцерківській професійно-технічній школі, після чого почав вивчати турбобудування у КПІ. Згодом деякий час працював на турбінному заводі та науково-дослідному інституті у Харкові.
Становлення та розвиток
У 1933 році Архип Люлька влаштувався працювати у Харківський авіаційний інститут, саме тут й розпочалася його дослідницька кар’єра. В інституті науковець частково почав працювати над авіаційною паровою установкою, яка б заміняла поршневий двигун, проте цей проєкт виявився не досить вдалим. Тому Архип взявся працювати над власним проєктом. Суть полягала у розробці турбореактивного двигуна, який би міг розганяти літак майже до 900 км/год. В освітньому закладі ці амбітні плани не оцінили, тому деякий час над цією ідеєю чоловік працював самостійно та ще й у неробочий час. Шанс на реалізацію цього проєкту дав російський Наркомат оборонної промисловості, надавши Архипу все необхідне. Роботу над турбореактивним двигуном РД-1 конструктор розпочав у 1939 році. Через рік вже була готова проєкція двигуна, проте через активні бойові дії роботу довелося припинити й негайно евакуюватися. Виготовляти двигун продовжили у 1942 році.
Нові виклики
У 1944 році виникла потреба у виготовленні реактивних авіаційних двигунів та літаків, які б мали ці двигуни. Невдовзі Архип Михайлович Люлька розпочав роботу над новим реактивним двигуном С-18, який виготовлявся за моделлю попереднього, різниця була у потужності, яка перевищувала попередній у 2,5 раза. У 1944 році Люльку призначають очільником відділу з турбулентних двигунів у науково-дослідному інституті №1. Приблизно через пів року роботи над виготовленням завершилися й відбулося успішне тестування. За плідну та результативну роботу Архипа Люльку та його працівників нагородили відзнаками.
У 1946 році науковця призначили очільником ОКБ-165 з виготовлення вітчизняних турбореактивних двигунів. Тут Архип Люлька почав працювати над проєктом двигуна ТР-1. Робота над цим турбореактивним двигуном завершилася у 1947 році. Цього ж року відбулися перші польоти винищувачів Іл-22, І-211 та Су-11 у складі з ТР-1. За штурвалом цих літаків були такі персони, як Володимир Костянтинович Коккінакі та Георгій Михайлович Шиянов. Після успішного тестування, Архипа Михайловича нагородили Сталінською премією та Ленінським орденом. Надалі видатний конструктор спроєктував також такі двигуни як: ТР-3, ТР-2, ТР-1А, а ще такі відомі літаки як: Су-27, Су-24, Су-17М, Су-11, Су-9, Су-7Б тощо. Згодом двигуни почали називати АЛ, тобто Архип Люлька. З такою назвою з’явилися такі двигуни як: АЛ-5, АЛ-7, АЛ-7Ф, АЛ-7Ф-1, АЛ-7Ф-2, АЛ-21Ф, АЛ-21Ф-3, які, до речі, стали надзвичайно затребуваними та відомими. У 1957 році Архип Михайлович стає генеральним конструктором. Також варто зазначити, що крім вищезазначених двигунів, Архипом виготовлялися різноманітні силові установки, рідинні двигуни Д-57, Д-57М, а ще комплекс Т-6 та навіть були спроби створити ядерний двигун, проте так ці плани й не здійснилися. Крайньою та надзвичайно успішною роботою науковця став двигун АЛ-31Ф, який вважали одним з найкращих у світі. Під час його використання було встановлено близько 30-ти світових рекордів.
Помер видатний вчений-конструктор 1 червня 1984 року у віці 76-ти років.