Борис Євгенович Патон був символом української науки, ровесником Національної академії наук України, яку очолював понад півстоліття, та видатним науковцем зі світовим ім’ям. До кола його наукових інтересів входили не лише зварювальні процеси та металургія, а й кібернетика та навіть медицина. Протягом життя він написав понад 1000 наукових праць, зробив безліч винаходів та у 101 рік залишався людиною дії. Більше про біографію знаного вченого розповідаємо в статті на kyivone.
Технічна творчість
Борис Патон народився в Києві у буремному 1918 році. В країні палала громадянська війна, все навколо змінювалось. Проте в родині завжди панувала особлива творчість – технічна, адже батько Бориса був науковцем та інженером, викладачем у Київському політехнічному інституті. Євген Оскарович Патон – відомий науковець – передав сину свою любов та захоплення наукою та від самого малечку занурив його у світ техніки та інновацій.
Тож, після школи Борис, не вагаючись, вступив до вишу, де викладав батько й розпочав свій науковий шлях в Електрозварювальній лабораторії ВУАН, яку засновував та очолював Євген Патон. У 1934 році на основі цієї лабораторії був організований інститут, який згодом перетвориться на Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона Національної академії наук України та стане другою домівкою для Бориса Патона. Та це станеться пізніше.
Коли ж молодий науковець закінчив інститут, розпочалась Друга світова війна. Він був направлений на завод до міста Горького, де працював на посаді інженера. У 1942 році переїхав у Нижній Тагіл, куди було евакуйовано Інститут електрозварювання для виробництва танків, в тому числі відомого Т-34.
Борис Патон почав розробляти автоматичне зварювання броні й створив автомати для зварювання, завдяки чому танки почали виробляти на конвеєрі. Це був справжній прорив та надзвичайно важлива розробка в умовах війни. Тож, 1943 року молодого науковця нагородили орденом «Знак пошани».
Повернення до Києва
Повернувшись до Києва у 1945 році, Борис Патон захистив кандидатську дисертацію за напрацюваннями воєнного періоду. Він став очільником одного з відділів Інституту та продовжив працювати над розробками у сфері зварювання для потреб мирного часу, а саме займався:
- автоматичним і напівавтоматичним зварюванням під флюсом
- розробкою теоретичних основ створення автоматів і напівавтоматів для зварювання
- дослідженням умов горіння довгої дуги
- керуванням зварювальними процесами
- розробкою нових функціональних матеріалів.
Під керівництвом Бориса Євгеновича було розроблено новий метод зварювання – електрошлаковий, нову галузь металургії, а також вперше проведено зварювальні роботи в космосі. Він навіть розробив зварювання для живих тканин для потреб медицини.
У 1950 році науковець став заступником директора Інституту електрозварювання. Через два роки він захистив докторську дисертацію, а коли у 1953 році помер його батько, то кращої кандидатури очільника Інституту було не знайти.
Наука в цей час стрімко розвивалась та мала державну підтримку, тому Борис Євгенович працював невтомно та втілював нові ідеї в життя.
Академія наук
У 1962 році 43-річного академіка Бориса Патона було обрано на посаду президента Академії наук УРСР. Для цієї структури ця подія стала початком нового періоду та наближення української науки до світового рівня.
За ініціативою Бориса Євгеновича академічні установи почали активніше співпрацювати з підприємствами та військово-оборонним комплексом, а також з закладами вищої освіти. Це сприяло розвиткові науки, появі практичних винаходів та залученню молодих перспективних науковців.
Лідером серед наукових установ Академії залишався Інститут електрозварювання, директором якого залишався Борис Євгенович. За його участю було розроблено технології промислових способів зварювання трубопроводів, резервуарів для зберігання нафти, кожухів доменних печей, висотних конструкцій, кораблів, енергетичного обладнання та інших. Борис Патон очолив дослідження, пов’язані з використанням для зварювання лазерів.
Він завжди залишався на передовій наукового процесу. Водночас був і чудовим дипломатом – умів домовлятися з представниками влади та досягати свого. Коли йому запропонували очолити Академію наук СРСР – відмовився, адже хотів працювати лише в Києві. Владі довелось прийняти його позицію, адже другого Патона не існувало.
Власне, Борис Євгенович залишився очільником Академії наук і в незалежній Україні та обіймав цю посаду до своєї смерті у 2020 році. У березні 2020 року він не подавав свою кандидатуру на майбутні вибори Президента НАНУ, але пішов з життя до того, як вибори відбулись.
Громадянська позиція та здобутки
Борис Патон був і залишається одним із найвідоміших українських науковців, який досяг світового визнання та здійснив безліч практичних винаходів. В його активі – понад 700 патентів та тисячі публікацій. Він був членом Національних академій багатьох країн, двічі Героєм Соціалістичної праці та вперше в історії одержав звання Герой України.
Водночас він був людиною скромною та ніколи не прагнув почестей. Борис Євгенович завжди вмів домовлятися з владою та переконувати в доцільності тих чи інших рішень, але при цьому ніколи не керувався політичними чи особистими мотивами. Його вміння знаходити компроміси зберегло Національну академію наук України в найтяжчі для неї періоди.
Та своїми принципами знаний академік ніколи не поступався. Так, у 1981 році він надіслав до владних структур доповідну записку, а згодом виступав із доповідями щодо можливих негативних екологічних та соціально-економічних наслідків будівництва та експлуатації на території України атомних електростанцій, в тому числі Чорнобильської АЕС. Подібні погляди були непопулярними та суперечили державній позиції. На жаль, до Патона ніхто не дослухався.
В роки незалежності Україні він багато працював для комерціалізації досліджень. Розуміючи, що наука не має колишнього фінансування, зробив усе можливе аби долучити до наукового поступу країни промисловців та розробляти продукти, які буде можливо одразу впроваджувати. Окрім того, Борис Євгенович завжди підтримував молодь, запроваджував різні програми фінансової підтримки для молодих науковців.
Витримувати наукове, організаційне та громадське навантаження йому допомагала гарна фізична форма. Все життя Борис Євгенович займався спортом. Серед його захоплень – теніс, бадмінтон, водні лижі та плавання. Навіть у віці понад 90 років він регулярно відвідував басейн та пропливав досить значні відстані.
Також він вільно володів німецькою та англійською мовою. Одружився з науковицею – Ольга Борисівна була провідною інженеркою в Інституті механіки НАН України. У пари народилась донька Євгенія, яка стала член-кореспонденткою НАН України та завідувала лабораторією Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАН України.
На жаль, і дружина, і донька пішли з життя раніше за Бориса Євгеновича. Йому ж доля дарувала довге життя та можливість побачити століття Національної академії наук України, ровесником якої він був та розвиткові якої присвятив більшу частину свого життя.
Джерела: