Складно у це повірити, проте можливість здобувати освіту жінки змогли не так той давно. Першочергово пріоритетом для жінок було виховання та вміння бути гарною господинею. Проте перші ґрунтовні зміни в цьому руслі почали з’являтися на початку XIX століття з появою Інституту шляхетних дівчат. Тут учениці мали змогу не тільки отримати гарне виховання, але і якісну освіту. Про заснування, навчання, графік, випускників та вчителів далі на kyivone.
Заснування
Київський інститут шляхетних дівчат – це спеціальний навчальний заклад для дівчат періоду XIX – XX століть. Варто зазначити, що раніше як такої освіти жінки не отримували. Була можливість лише навчитися елементарній грамотності при деяких монастирях, проте більшість отримували ці знання вдома. Перші серйозні зміни у сфері жіночої освіти відбулися при правлінні Павла І та імператриці Марії Федорівни. Саме Марія ґрунтовно зайнялася цим питанням та створила так звані “жіночі інститути”. Перший та останній Інститут шляхетних дівчат у Києві був створений у 1838 році. Саме цього року він відкрив свої двері в орендованому приміщенні між Інститутською та Липською вулицями. Власне приміщення на вулиці Інститутській, 1, зараз це Алея Героїв Небесної Сотні, 1, було побудовано тільки у 1843 році за проєктом архітектора Вікентія Беретті.
Дещо про навчання та графік учениць
Навчатися у Київському інституті шляхетних дівчат могли як забезпечені верстви населення, так і менш забезпечені дворяни. Діти з багатих сімей мали оплачувати навчання у розмірі від восьмисот до тисячі рублів на рік, а збіднілим була передбачена державна допомога. Загалом, навчання тривало шість років, а навчальний рік – одинадцять місяців. В залежності від віку, дівчата відвідували різні класи. Наймолодші класи вивчали найменшу кількість дисциплін, але з кожним роком їх кількість збільшувалася, проте незмінним предметом протягом всього навчання залишався Закон Божий. Загалом, учениці вивчали іноземні мови, арифметику, історію, географію, фізику, архітектуру, геральдику, також вивчали творчі дисципліни, такі як: малювання, рукоділля, танці. Але варто зазначити, що все ж найголовнішим предметом було ведення домашнього господарства. Навчання в Інституті шляхетних дівчат не було схоже на наше сучасне, адже весь навчальний рік з серпня до червня дівчата не мали права залишати стіни навчального закладу. Це було щось схоже на інтернат. Виключенням було хвороба рідних.
Графік був нелегким. Навчальний день розпочинався не о восьмій годині, як ми з вами звикли, а о шостій. Спочатку дівчатка молилися, потім снідали, а після цього вже приступали до навчання, яке продовжувалося до самого вечора, з невеликими перервами, звісно. Відбій був о десятій годині вечора. Також цікавим фактом є одяг учениць. У різних класах він мав різний колір. Найменші учениці носили сукні коричневого кольору, символізуючи приземленість, ну і, звісно, через практичність. Трішки старші носили темно-сині та блакитні сукні, а найстарші – білі. Світлий колір символізував усвідомленість, акуратність та освіченість. Крім суконь, дівчатам також видавали різноманітні гребінці, рукавички, шпильки, пудри тощо.
Викладачі та випускники
Не можна не згадати людей, які були причетні до навчального процесу. Серед відомих викладачів інституту можна згадати легендарного М. В. Лисенка, а також таких значущих персон як: А. І. Булгакова, Н. Х. Бунге, І. В. Вітвіцького, П. І. Житецького, В. С. Іконнікова, М. І. Костомарова, А. І. Паночіні, Н. К. Ренненкампфа, Р. Е. Траутфеттера, Н. А. Фаворова, В. Я. Шульгіна тощо.
А серед найкращих випускників Київського інституту шляхетних дівчат можна виділити Н. І. Забелу-Врубель, яка стала співачкою та, загалом, знатною персоною, Н. А. Корольову, яка стала письменницею. Також у цей список можна додати ще таких персон як: Є. І. Єльчанінова, А. Г. Тальберг, О. Г. Тальберг, Є. К. Рафалович, А. Г. Меншикова, А. Л. Іконнікова, А. А. Шульга тощо.