Серед друкованих українських ЗМІ досить мало якісних видань, які спеціалізується на якісному висвітленні культурної проблематики мистецької критики. Відповідно до цього, представники інтелігенції мають питання щодо пошуку якісних сучасних українських видань культурно-мистецького спрямування, які можна придбати у будь-якому кіоску. Також така періодика повинна мати авторитет серед мистецтвознавців і професійних критиків різного віку. Окрім того, ці видання повинні відповідати низці вимог: якісна поліграфія, доступна ціна, усебічне та професійне висвітлення актуальних питань української та світової культури і мистецтва. Свого часу в Україні видавався журнал, який мав усі ці характеристики. Далі на kyivone.
Журнал про вічні теми
З 2005 року в Україні почали видавати журнал “ШО”. Це був щомісячник, який своїм зовнішнім виглядом більше нагадував книгу. Ця особливість ще більше почала прослідковуватися з 2011 року, коли видання почали друкувати у твердій палітурці.
Примітною особливістю журналу є те, що у ньому друкуються статті, які не мають прив’язки до часу. Тобто теми є вічними, як і те, про що говорить цей журнал – музика, мистецтво, кіно та інші прояви культурно-просвітницького життя суспільства.
Варто зазначити, що цей журнал також давав можливість заявити про себе молодим письменникам. У ньому містить самвидав (розділ “Шоиздат”), у якому як молоді, так і досвідченні творці художнього слова могли публікувати свої вірші та оповідання.
Найпопулярнішим викладом матеріалу у журналі було інтерв’ю, які складали близько третини кожного випуску. Вони були основним інформаційним наповненням у трьох основних розділах, які представлені у журналі: “ШО дивитися”, “ШО слухати” та “ШО читати”. Як стає зрозуміло із назв, кожен із напрямів вміщує матеріали відповідного виду мистецтва.
За своєю концепцією журнал “ШО” був унікальним на ринку періодичної преси. Це проявляється як у змісті, так і візуальному оформленні. На відміну від популярної преси (типу “глянцю”), журнал має більш виражену культурну цінність. А за якістю друку та новаторським підходом до роботи “ШО” був кращим за інші видання, які спеціалізуються на культурно-мистецькій критиці.
Журнал “ШО” видавався двома мовами – українською та російською. У 2018 році на фоні обговорення законопроєкту “Про забезпечення функціонуванні української мови як державної” Львівська обласна рада почала обговорювати питання про заборону поширення та продажу на території області російськомовних періодичних видань. Таке рішення неабияк обурило авторів журналу “ШО”, які сказали, що російську мову витісняють.
Початок повномасштабного вторгнення показав, чия думка була правильною. Захист української мови та культури, а також обмеження російських наративів у інформаційному просторі є важливою складовою національної безпеки України.
У 2022 році журнал “ШО” припинив випуск друкованого видання. Однак сайт “ШОИЗДАТ” продовжив свою роботу.
“Київськи Лаври”
Журнал “ШО” є засновником Міжнародного фестивалю поезії “Київські Лаври”, який проводиться у Києві з 2006 року. Цей захід є одним з найбільших на території України та інших сусідніх країн, який раніше були у складі СРСР.
Лише протягом перших десяти років у фестивалі взяли участь понад 500 поетів, літературних критиків, музикантів з України, Білорусі, Польщі, Росії, Грузії, Ізраїлю, США, Македонії, Казахстану, Франції, Швейцарії, Німеччини, Естонії, Латвії, Литви та інших країн.
Серед лауреатів Міжнародного фестивалю “Київські Лаври” є відомі українські автори. Зокрема, це Сергій Жадан (2007 рік) та Дмитро Лазуткін (2018 рік).
Лауреатів нагороджують грошовою премією та статуеткою, виконаної з бронзи та мармуру.
