Те, що ми живемо в ХХІ столітті є величезним бонусом для нас, адже освіта є доступною абсолютно для всіх, незалежно від статі, віку та походження. Та як столичні жінки здобували освіту в минулому? Все розпочалось ще в Середньовіччі, проте перший навчальний заклад було відкрито тільки в ХІХ столітті. Далі на kyivone.
Освіта для жінок в період Середньовіччя та ранній модерн
В період Середньовіччя та раннього модерну більшість киянок благородного походження були освіченими. Найпопулярнішими формами навчання були:
- Освіта в школах при монастирях.
- Домашня форма навчання з вчителями.
Варто зазначити, що такий метод освіти активно практикувався аж до 1917 року, тобто, ще за часів України в складі російської імперії та появи спеціалізованих закладів для дівчат навчання в духовних школах та з приватними вчителями залишилось актуально. За таких умов дівчата вивчали письмо, читання, спів, рукоділля та Закон Божий.
Відкриття першого навчального закладу для жінок Катериною ІІ: освіта для жінок в Російській імперії
Форма навчання в монастирях та з вчителями вдома була єдиною до тих пір, поки в Російській імперії не почала правити Катерина ІІ. Вона відкрила перший навчальний заклад (Смоленський інститут) в Петербурзі й згодом почала наводити порядки на території України.
Перші інститути були побудовані за кошти місцевого дворянства. А цікаво те, що в Києві перший інститут для жінок відкрили найпізніше: в 1838 році (в той час в Одесі, Харкові та Полтаві вони функціонували починаючи з 1812 року).
Освіта в таких закладах була доступною не для всіх. По-перше, в інститутах могли навчатись тільки дівчата чиї батьки були дворянами, офіцерами або купцями. По-друге, ціни на навчання були досить високими: 650-1000 рублів/ рік. Навчання тривало 6 років, в класи дівчат набирали у віці 8-12 років.
Освітня програма охоплювала вивчення грамоти та вселення любові до мистецтва й естетики, але ключовим напрямком була підготовка до заміжнього життя та виконання обовʼязків “хорошої” дружини. Після 6-ти років навчання дівчата також отримували дипломи, які давали дозвіл на роботу домашніми вчительками.
Доступніший варіант в Російській імперії: пансіони
Ще до відкриття закладів Катериною ІІ, в Києві попередньо функціонували приватні французькі пансіони. В Києві та області загалом таких закладів налічувалось три.
Освітня програма була максимально наближена до державної, та термін навчання був коротшим, а ціна навчання дешевою: 4-5 років з тарифною ставкою 100-300 рублів за один навчальний рік.
Перша приватна гімназія Віри Ващенко-Захарченко
1878 рік — по Києву висять плакати, що віщують про відкриття першої гімназійної школи Віри Ващенко-Захарченко. Так, в той час вже функціонував і Інститут шляхетних дівчат, і три іноземні пансіонати: Міністерство народної освіти, Відомство імператриці Марії №1, Відомство імператриці Марії №2. Але метою до відкриття стала переповненість наявних навчальних закладів та велика кількість охочих киянок здобути освіту.
Відкриття першої приватної гімназії було ділом не з легких. Річ у тім, що згідно з тодішніми положеннями, статус державного навчального закладу на жіночі гімназії не надавався. Та завдяки непотизму (Віра Ващенко-Захарченко була дружиною професора університету Св. Володимира), в міністерстві науки ухвалили рішення про заснування першої приватної гімназії з пансіоном.
В гімназії викладали згідно з державним освітнім планом. Кафедра лекторів була ретельно підібрана й у першій жіночій гімназії викладали наступні предмети:
- Закон Божий — Н. Фаворов.
- Педагогіка — Г. Полєтаєв.
- Математика, фізика, космографія — В. Єрмаков, М. Ващенко-Захарщенко.
- Природознавство — Ф. Гарнич-Гарницький.
- Історія — О. Романович-Словатинський, О. Козлов.
- Російська мова та словесність — В. Малінін.
Перша жіноча гімназія безумовно була найкращим закладом освіти для прекрасної половини людства. Будівлею школи стала минула прогімназія для чоловіків на вул. Івана Франка, тому поєднати зробити школу-пансіон було легко. Окрім того, в закладі викладали професори університету Святого Володимира, а кабінети точних наук були оснащені новітнім обладнанням.
Розвиток першого столичного центру для жінок
1896 – 1897 роки — життя гімназії стає стабільним, а кількість дівчат охочих здобути освіту зростала. Для розуміння: на початку щойно загаданих років в гімназії налічувалось 132 учениці, та в кінці року їх вже було 222.
Більшість з учениць були доньками дворян й чиновників, але також в списках були дівчатка міщанського походження (або чиї батьки — купці), представниці духовенства, іноземки та селянки.
Цікавим було те, що гімназисток легко можна було впізнати за вбранням: вони не як всі носили чорні й білі фартухи з бантами, а одягали темно-зелену уніформу.
Про засновниць: як виникла ідея створити пансіонат
Першою засновницею, як ми й згадали раніше, була Віра Миколаївна — дочка поміщика дворянського походження. Віра закінчила училище ордера Святої Марії в Петербурзі, що дало можливість опанувати французькою та німецькими мовами.
Після приїзду додому, віра навчала грамоті своїх братів. У віці 18 років вона почала працювати вчителькою з французької мови, а згодом переїхала до Києва і почала працювати викладачем та класною керівничкою в Інституті шляхетних дівчат. Загалом, педагогіці вона присвятила 11 років свого життя. Опісля одруження та моменту, коли діти почали вивчати грамоту, Віра задумалась над тим, щоб створити приватну гімназію для дівчат з найкращими показниками та умовами навчання. Дякуючи її чоловіку Михайлу, який був лектором в університеті Св. Володимира мети вдалося досягти.
Однак, після її смерті, на тимчасову посаду директора школи поставили Олександру Дучинську, яка попередньо працювала в гімназії класним керівником. Через різкий приріст учениць, Дучинській довелось розширювати навчальний заклад: вона викупила будівлю на вул. Михайла Коцюбинського, 7 й так і стала утримувачем гімназії. Становлення нової будівлі обійшлось у 84 тисячі рублів. Цікаво, що при проєктуванні будинку та роботі з ним участь також взяв гігієніст, доктор медицини та лікар.
Варто також зазначити, що в закладі професорами працювали Володимир Павлович Науменко та Петро Іванович Холодний, які згодом стали міністрами освіти. Неждано-негадано, але саме Олександра Тимофіївна Дучинська, яку брали в ролі тимчасового директора, неабияк вплинула на розвиток гімназії.
Про занепад гімназії та відомих випускниць
1917 рік — Жовтнева революція. Внаслідок державного перевороту в 1919-1920-х роках, після того, як радянська влада остаточно прийшла до столиці, першу приватну гімназію для дівчат було реорганізовано у звичайну гімназію. Нині, за адресою вул. Михайла Коцюбинського, 7-А знаходиться Розрахункова палата Верховної Ради України.
Серед відомих випускниць першої приватної гімназії для дівчат в Києві є такі відомі імена як Марія Старицька, Анастасія Грінченко, Ольга Косач, Олена Теліга тощо. Більшість учениць стали літературними митцями, педагогами, перекладачами, журналістами та художницями.
Всього гімназія проіснувала 42 роки. Та варто памʼятати, що саме завдяки Вірі Ващенко-Захарщенко та Олександрі Дучинській київські дівчата здобували освіту в одному з найкращих навчальних закладів України.