Перші позики, ломбарди та фінансові афери в старому Києві

Зараз вирішити будь-яке фінансове питання зовсім не складно. Чи то оформити кредит на житло, чи будь-що інше, чи отримати швидку позику, чи навіть скористатись ломбардом у найскрутніший час. Але у будь-якому випадку в сучасному Києві безліч фінансових установ, які не лише допоможуть у розв’язанні питання, а ще й запропонують індивідуальні програми. Але понад 100 років тому ситуація в Києві була трошки іншою. Якою саме, розповімо далі на kyivone

Перші депозити та кредити

За часи забудови та розростання Київської Русі, археологи, які досліджували кожен можливий клаптик землі під забудову, досить часто знаходили золото та срібло. Його закопували та ховали спеціально, для збереження, оскільки спеціальних установ в ті часи не існувало, а от зберігати вдома було небезпечно, оскільки заздрісні сусіди або ж хтось голодний до наживи могли спокійнісінько викрасти його. В той самий час з’явились такі цікаві особистості, як лихварі. Як правило, це були звичайнісінькі багатії, які могли собі дозволити дати гроші в борг простому люду, але теж не просто так. Позичали під відсоток, або ж під заставу чогось. Що важливо, що борг треба було повернути вчасно, оскільки за прострочення можна було не лише лишитись майна, а й бути покараним, та навіть отримати тілесні ушкодження. Наприклад, тих, хто дуже довго не виплачував гроші та відсоток, могли запросто відшмагати на площі, на очах у місцевих жителів. Але згодом ситуація почала змінюватись, оскільки почали з’являтись фінансові установи, які почали називати банками, але і їх могли дозволити собі далеко не всі. 

Перші банки 

На території України перші банки почали з’являтись у 19 столітті, але саме Київ став одним з головних осередків вирішення фінансових питань та ведення фінансових справ. Банківські установи працювали за своїми правилами, але на той час не кожен міг собі дозволити скористатись послугами. Наприклад за часів Катерини Другої, брати позик могли виключно дворяни та заможні містяни, а от звичайні селяни могли бути виключно заставою, адже за кожного здорового чоловіка давали 40 карбованців. 

Взагалі поява банківських установ була пов’язана в першу чергу з розвитком банків в Російській імперії. В 1819 році в Росії було створено імперський Державний комерційний банк. Київську філію відкрили трохи згодом, у 1838 році. Тут були майже всі можливі послуги, такі як кредити під заставу майна, внески на рахунок, та навіть існували фінансові перекази. З часом такі установи було відкрито по всій території України, але саме київська філія вважається найприбутковішою, тому що вже у 1864 році баланс столичної філії складав 8 мільйонів карбованців.  Такі суми грошей дозволяли банку приймати участь і в підприємницькій діяльності, тому досить часто банківські установи вкладали кошти в промисловість, в Києві, у більшості випадків це були цукрові заводи. Одному з власників такого заводу, Харитоненку, навіть узгодили та видали багатомільйонний кредит. З 1872 року київський банк починає опікуватись і сільським напрямком. Тут створюють «Селянський продовольчий капітал», який складався з грошової та зернової частин.  Наприкінці 19 століття в Києві починають з’являтись і інші банки, оскільки потреба в кредитах на той час була досить високою.  Так з’явилось кілька напрямків. Приватні банківські установи працювали з короткостроковими позиками, надавали їх під заставу продукції або ж під заставу цінних паперів. Державні банки працювали з землевласниками і видавали довгострокові позики на розвиток бізнесу або земельної ділянки.

Банківські афери та махінації

Банківська система тих років була зовсім не ідеальною. Дуже часто банки банкрутіли, а ще частіше їх спіткали різноманітні неповернення кредитів, суди і навіть афери. Найвідомішою аферою тих часів вважають аферу Мессінга, яка стосувалась безпосередньо Київської контори Державного банку. Одного разу під час ревізії було виявлено, що в банку не вистачає 2 мільйонів карбованців. Григорій Мессінг здивувався щиро, але вказав, що це провина його співробітників, які були неуважними та необережними. Комісія вирішила проводити розслідування. Те, що вони дізнались далі було досить простою схемою махінацій, але на це зовсім ніхто не звернув уваги. Що ще цікавіше що в цій офері були замішані і керівник Мессінг і учасники наглядової ради. Схема була така, підприємець приносив заповнений і підписаний вексель на солідну суму, після чого отримував кредит. Звісно ж гроші видавались готівкою. Проте з часом підприємець кредит не повертав. Банк зі свого боку до суду не подавав, а просто списував суму боргу в збитки. Неплатник через деякий час знову приходив, отримував кредит і знову не повертав. У разі, якщо все ж таки банк подавав позов до суду, виявлялось що підприємець банкрут і має лише 1% від суми неповернутого кредиту. Тому за рішенням суду збитки списувались і схема починалась знову. Такі кредити оформлювали за наказом Мессінга. Дворянин та співучасник Яцкевич шукав звичайних збіднілих канцеляристів, яких записували у купецький стан. Оскільки за правилами тих часів вексель могли підписувати виключно учасники купецької гільдії. За кожен підпис їм платили 100 – 200 карбованців, векселі ж на велику суму грошей діставались керівництву банку. Комісія, яка займалась розслідуванням виявила аж 382 досить підозрілих позичальників. 121 з них взагалі не мали ніякого майна, 58 просто зникли, 19 померли. Інші ж взагалі не існували. Так частину кредитів видавали на неіснуючих людей взагалі.  Після виявлення злочинної схеми, керівництво Київської контори було усунене від роботи, але не покаране. Оскільки слідство проходило настільки довго, що більша частина учасників афери померла. 

Поява НБУ

Після революції в лютні 1917 року Російська імперія зазнала краху, а в Києві було проголошення Української Центральної Ради. А згодом з’явилась і УНР. Керівники країни замислились над тим, що потрібно організувати власну банківську установу. 

29 листопада 1917 року Генеральний Секретаріат оголосив про декларацію, в якій було прописано, що найближчим часом, буде створено законопроєкт. Він стосуватиметься банківської системи, а найважливіше те, що на чолі усіх банківських та фінансових установ стане український державний банк.  А вже 22 грудня того ж року, Центральна рада ухвалила рішення про те, що Київська контора держбанку Росії перетворюється на Український державний банк. Проте працював він не ідеально, скажімо так. Оскільки установа не мала затвердженого Статуту, також не було ні основного ні резервних фондів, що ускладнювало роботу. Не було створено системи роботи центральної бухгалтерії з провінційними філіями, тому другі досить часто працювали автономно і всі рішення приймали самостійно, що впливало і на роботу державного банку. Після поразки національно-визвольного руху, та входу України до СРСР, банківських установ взагалі не існувало деякий час. Коли прийшли більшовики, більшу частину банківських фондів було вивезено на територію Росії та розкрадено. 

Через деякий час керівництво СРСР створило все ж таки державний банк СРСР. Але розвиток банківської справи в Україні розпочався після проголошення Незалежності. Саме в той період часу було створено Національний Банк України. До речі, НБУ єдина установа, яка має право на випуск сучасної української грошової одиниці – гривні. І ця установа безпосередньо контролює діяльність всіх фінансових установ в країні. 

More from author

Історія переїзду Маріупольського університету до Києва

У результату повномасштабного вторгнення низка вищих навчальних закладів була змушена змінити місце розташування, переїхавши у західні області України. Разом з цим, Маріупольський державний університет...

Історія Парламентської бібліотеки

У Києві знаходиться велика кількість важливих закладів загальнодержавного значення. Серед них є кілька бібліотек. Це Національна бібліотека України імені В. В. Вернадського та Національна...

Освіта під час Другої світової війни

Освіта має не тільки соціальне, але й політичне значення. Адже через навчання та виховання можна здійснювати завуальовану агітацію та пропаганду. Окрім того, під впливом...
.,.,.,.,.