Всі, певно, знають, що найстаріша книга – це Біблія. Саме з неї й розпочався шлях книжок. Вони довгі роки були добрим другом для людей по всьому світу і продовжують виконувати свою місію. А у Києві книга розпочала свій ще коли ніхто не знав, що Земля кругла. Далі на kyivone.
Головний постачальник у XVII столітті – Печерська Лавра
З давніх-давен наші пращури почали записувати все на папері. Спочатку все робилось довго, а через це й кількість книг була малою. Потім розпочалась епоха верстатів та розповсюдження примірників великими накладами. Вже у часи Київської Русі мешканці переписували все від руки. Однак таке задоволення, як придбати рукописні фоліанти, було можливим лише для заможних. Але всупереч таким перешкодам кожен хотів мати, хоча б невеличку, бібліотеку. Були, звичайно, й ті, хто створював найбільші та найцінніші колекції. Одним з них був Ярослав Мудрий, однак, знайти все його зібрання книжок, поки, ніхто так і не зміг.
На території Київщини першими, хто почав видавати книги, була Печерська Лавра, а відбувалось все у далекому XVII столітті. Можна навіть сказати, що вона була першою відомою книгарнею до якої навідувались тисячі жителів Києва.
Однак, вони не були єдиними, хто пізнав справу книговидання. Ними, також, торгували в освітніх закладах. Наприклад, на Подолі можна було знайти київське братство й придбати нові примірники українських та іноземних авторів і вчених. Також до книжкової справи приєднався Київський магістрат, який розповсюджував літературу з Польщі, Австрії та Голландії.
Продаж книг у XIX
На жаль, такий устрій, який панував у книжковому бізнесі з XVII століття, прожив недовго. Вже у XIX столітті Печерська Лавра почала переходити на друк лише церковних книжок. А у 1811 році і їх не стало, оскільки відбулась масштабна пожежа. Через неї не вдалось врятувати жодного примірника лаври, як і частину будинків. Полум’я знищило все на своєму шляху. Через це все виробництво та торгівля повинна була покинути напрацьований Поділ. А наступною їх зупинкою став Печерськ.
Перша мережа книгарень
Після вимушеного переїзду кожного продавця до Печерська, побачити за прилавками старовинні київські родини, які розповсюджували літературу, було важко, оскільки на їх місце стали московити. Вони заполонили всю московську слободу й почали керувати там бізнесом, наче володарі міста.
Найвідомішим у ті часи став, такий собі, Степан Іванович Літов, який у майбутньому подарує місту бібліотеку та книги на суму 253 рублі. Він розташувався там, де у сучасному Києві можна побачити готель “Салют”. Літов відкрив там свою першу книгарню, однак ніхто не встигнув і кліпнути, як він загарбав до своїх рук весь місцевий книжковий ринок. Всіх, хто колись був його конкурентом, він перекупив. І чоловік не зупинився на цьому, надалі він відкриває спочатку ще один магазин на Подолі, а потім і на Європейській площі.
У сучасному Києві доволі важко знайти книги іншими мовами, для цього потрібно обнишпорити весь інтернет і не факт, що це буде фізичний магазин. На відміну від книжкових магазинів XIX століття. Там можна було побачити примірники не лише українською мовою, а й польською, італійською, німецькою та французькою. Тобто вибір у відвідувачів був шалений, головне аби не з’явилось бажання викупити все, що було у наявності.
Оскільки у Києві жила певна частина російськомовного населення, яке переїхало з Москви, було вирішено доповнювати літературу й цією мовою. Тому Літов відкриває окрему крамницю на Хрещатику, де починає просувати російськомовні примірники. Однак, це не приносило великої користі, оскільки кияни продовжували купляти ту літературу, що й зазвичай.
Конкуренти Літова
Київ не був тим містом, де можна на кожному розі знайти книгарню, тому книги продавались у різних звичайних магазинах та кондитерських. А книгарня Літова, з російськомовними примірниками, була єдиною у місті понад тридцять років. Однак, Степан Іванович був вже не єдиним, хто навчився цього бізнесу. Його головними конкурентами стали Ідзіковські. Спочатку справою займався лише Леон, батько, а згодом до нього приєднався його син. Їхніми першими кроками був продаж книг, а надалі вони почали й видавати їх. Їхньою перевагою перед Літовим було те, що родина займалась видавництвом музичної та української літератури. Завдяки Леону країна раз на рік отримувала видавництва україномовних книг, оскільки царська політика знищила видавничу справу в Україні, а воля на видачу давалась лише російськомовним примірникам. Саме у їх книгарні можна було знайти, відому “Енеїду” Івана Котляревського. Завдяки сімейному видавництву Київ отримав більшість творів українських композиторів та підручників.
Наприкінці XIX століття у Києві налічувалось понад тридцять книгарень, і місто займало третє місце в імперії за кількістю виданих примірників. Можна сказати, що книжковий бізнес був на доволі високому рівні.
XX століття
На жаль, про книжковий бізнес XX століття відомо мало, однак є одна книгарня, яку навіть у сучасному Києві можна зустріти. Книжковий магазин “Сяйво” розпочав свій шлях у далекому 1944 році, після звільнення міста від німецьких загарбників. Вона довгі часи була центральним літературним місцем столиці, а також стала місцем для відвідин таких відомих письменників як Остап Вишня, Павло Тичина та Максим Рильський. Туди заходив кожен мешканець міста, і знаходив найрізноманітнішу літературу. Також на прилавках можна було побачити й дефіцитні, на той момент, книги. У сучасній столиці вона й досі функціонує та запрошує відвідувачів завітати та придбати нову літературу, однак знайти її можна за новою назвою “Сяйво книги”. Ця книгарня стала чимось більшим за звичайний магазин. Туди можна зайти не лише за новою книгою, а й випити кави, чи об’єднати купівлю та початок читання, а на додачу відчути її історичний дух.
Бізнес у сучасному Києві
За часи незалежності у столиці відкрилось безліч книгарень та започаткувалось стільки ж видавництв. Одним із перших стало “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА”, яке розпочало свою роботу у 1992 році. А потім кожен рік почали відкриватись нові: “Лабораторія”, “Наш Формат”, “КМ-Букс”, “Віхола” тощо. Перерахувати тих, хто присвятив своє життя цій справі неможливо. Однак для кожного мешканця Києва їх справа важлива. Під час повномасштабного вторгнення в Україну, у 2022 році, багато видавництв призупинило свою діяльність, а магазини продаж. Однак книга – це одна з основних речей, яка дає змогу людині направити свої думки у щось інше. Вона допомагає пережити проблеми, згаяти час, зрозуміти себе та чомусь навчитись. Завдяки цьому бізнесу кияни мають змогу поповнювати свої полиці новими примірниками від закордонних авторів. А українські письменники поповнюють спадщину України, яка, колись, стане такою ж цінною, як і твори Шевченка або Лесі Українки.
Безсумнівно, вести книжковий бізнес складно та ризиковано, оскільки кожного року появляються нові гаджети, які переманюють читачів на свій бік. Однак, завжди будуть залишатись ті, хто не бачить свого життя без книжкової полиці, навіть не зважаючи на їх ціни.
Цей бізнес за багато років розвинувся до невпізнаваності. Багато книжок було видано та продано. Однак, ця історія розпочалась з рукописів, які тижнями виводили поціновувачі слова. Можливо колись Київ стане осередком найвідоміших у всьому світі видавництв, які будуть видавати таких же відомих українських письменників. Книгу важко зрозуміти, якщо не бачити захований у ній сенс, який розкривається лише у потрібний життєвий момент.