В останні десятиріччя XIX століття жителі села Погреби, яке знаходиться поряд з містом Києвом, мали змогу навчатися в сусідньому селі Зазим’я, адже саме там навпроти церкви в 1879 році було збудовано двокласне сільське училище завдяки Чернігівському губернському земству. Далі на kyivone.
Перша погребська школа
Перша згадка про навчальний заклад у селі Погреби відноситься до 1884 року. Це була церковнопарафіяльна школа з одним класом. Навчав дітей священник отець Федір Созоновський. У 1896 році стараннями сільської громади та активної участі родини Андрія Семеновича Бруя було споруджено велику хату для школи, в якій жив і дяк. До 2019 року цей будинок знаходився на розі вулиць Єдності і Завбірської. До 1907 року тут жив дяк, а у другій половині була класна кімната, де навчалося 10-12 дітей. Навчання розпочиналось пізно восени, після завершення польових робіт.
У 1907 році на службу в село прибув новий священник Володимир Павлович Ковалевський з дружиною. До вступу в духовну семінарію він і дружина Марія Володимирівна (дівоче прізвище Таукач) закінчили Ніжинську гімназію. З цього часу школа набула статус однокласного парафіяльного училища. Марія Володимирівна навчала дітей грамотності. Після закінчення парафіяльної школи окремі діти продовжували навчання у 4-класному народному училищі Микільської Слобідки (неподалік станції метро “Лівобережна”), а частина – у Броварському народному училищі.
У 1924 році в Погребах організовано 4-класну школу, яка існувала до 1929 року, коли вона була реорганізована у семирічну. У 1935 році відбувся перший випуск 7 класу.
Наприкінці 1920-х років у селі толокою збудовано приміщення на 6 класних кімнат, у яких навчалося більше як 300 учнів, викладало 15 учителів. Школа працювала у дві зміни.
У 1935 році почалося будівництво нової школи. Це була двоповерхова будівля з бруса, обкладена цеглою. У 1939 році Погребська семирічка перетворена у неповну середню школу. На той час у ній працювало 23 вчителі, з них із вищою освітою – 7. Навчалося близько 450 учнів.
У 1943 році, коли німці відступали під натиском радянських військ, окупанти спалили двоповерхову школу. Після звільнення до села повернулися вчителі.
Станом на 1953 рік у Погребах була семирічна школа. А далі або у Київ, або у Бровари.
У 1959-1960 роках школа знаходилася в чотирьох будинках. Центральний – старе приміщення дитячого садка. Тут учительська, шкільний буфет, декілька шкільних кімнат. Це була одноповерхова будівля без фундаменту, тому що спочатку планувалася як майстерні. Коли в 1969 році відкрили нову школу, то в цій будівлі зробили дитячий садок. На подвір’ї навпроти садочка була кухня, в якій готували їжу для вихованців садка. У 1996 році садок припинив функціонувати. Наступний будинок – стара сільська амбулаторія. Тут піонерська кімната, фотолабораторія, дві класні кімнати, фізкабінет. Далі будинок на розі вул. Єдності та Завбірської. Там три класні кімнати. Четвертий будинок – на місці, де у 2009 році відкрили шинок “Паничі”. Там теж декілька класних кімнат.
За період 1944-1968 років школу в Погребах закінчило більше ніж 700 учнів. З них 110 продовжило навчання в Зазимській середній школі.
Будівництво нової школи
Довго планувалося будівництво нової середньої школи. Нарешті у 1967 році будівельні роботи розпочалися. Мобілізувався весь шкільний колектив: учителі, учні, техпрацівники, допомагали батьки учнів, односельчани. Завдяки самовідданості директора Андрія Мефодійовича Пасіченка, школа була побудована за 2 роки. Непосильний вклад в будівництво школи зробив радгосп ім. Кірова, яким керував Олександр Михайлович Чижик. Про початок будівництва нової школи писала очевидець цих подій вчитель Галина Павлівна Мельник в шкільному альбомі спогадів: “Чутки про будівництво нової школи в селі охопили всіх. І 24 грудня 1966 року були зроблені перші кроки до здійснення мрії. На цьому пустирі уже зроблено розбивку. 3 січня 1967 року були привезені перші 72 блоки о 16 годині 15 хвилин. А 9 лютого 1967 року на підмогу прийшла техніка. Веселим гуркотом сповнилося колишнє колгоспне подвір’я. Всі бажали хорошого початку і швидкого закінчення. Гордовито піднявся над новобудовою кран і господарським оком оглядає свої володіння. 10 січня почали копати траншеї під фундамент нової майбутньої школи. 6 лютого 1967 року почалося масове завезення цегли. Майже кожна цеглинка побувала в руках учнів-старшокласників. А ще прийшли на допомогу матері. Щогодини росте наша школа. На 21 квітня [1967 року] перший поверх було закінчено. Хіба можна не радіти?…”.
24 лютого 1969 року пролунав перший дзвоник у новій школі-красуні.
Спогади у пресі
У 1973 році в міськрайонній газеті “Нове життя” було опубліковано низку статей про школу. У випуску №27 (3529) від 16 лютого 1973 року розміщено статтю громадського кореспондента О. Божко “За творчість у роботі”, у якій згадується розмова з учителем фізики Іваном Олександровичем Гречаним про один з кращих в області кабінетів фізики та загалом про методику проведення уроків з цієї науки.
У №36 (3538) від 3 березня 1973 року згадується зустріч генерал-майора у відставці М. Д. Божко з учнями Погребської школи. Послухати розповіді бойового генерала зібралися всі учні – від першокласників до випускників.
Досить цікавою та корисною є стаття “Опора – учнівська громадськість”, яка опублікована в №53 (3555) від 4 квітня 1973 року. У ній підіймаються питання самодіяльності учнів та їхньої позакласної активності.
У №59 (3561) від 13 квітня 1973 року опубліковано статтю вчителя історії І. Г. Марухненка під назвою “Цікава подорож”. У ній Іван Григорович розповідає про поїздку з учнями в Крим (Севастополь, Херсонес, Інкерман, Бахчисарай тощо).
Багатовекторність шкільного життя
У 1974-1982 роках школа була базовим освітнім закладом Центрального інституту перепідготовки педагогічних кадрів. Працювали технічні гуртки, студії, спортивні секції. Піонерська дружина ім. Аркадія Гайдара була правофланговою в районі з 1974 по 1985 роки. Діяв клуб інтернаціональної дружби ім. Георгія Димитрова. В гостях часто бували іноземні делегації, студенти, письменники, актори. Працювала літературна студія “Криниця” та драматичний гурток. Був створений пошуковий загін “Данко” під керівництвом учителя історії І. Г. Марухненка. Загін старшокласників працював у складі археологічної експедиції “Славутич”, яку очолював професор Д. Я. Тєлєгін. Незабутнім святом лишається в селі прем’єра фільму про школу і рідний край, створеного на шкільній студії “Десна”, якою керував учитель фізики Іван Олександрович Гречаний. До речі, фільми, створені учнями, посідали перші місця на республіканських конкурсах. При школі з 1967 року працює філіал Броварської районної вечірньої школи, яку закінчило понад 300 чоловік.
Школа змінюється
Довгий час будівля Погребської школи не змінювалася, не оновлювалася кардинально. Паралельно з розписом нової церкви в кінці 1990-х – на початку 2000-х років стіни в коридорі, в їдальні та в деяких класах розмальовував Левко Леонідович Воєдило. Шкільний стадіон у 2009 році переробили на футбольне поле зі штучним покриттям. У 2018 році збудовано універсальний спортивний майданчик. Поступово здійснювалися ремонти різного масштабу і складності: заміна даху, утеплення фасаду, будівництво фітнесу-залу та укриттів, встановлення сучасного мультимедійного обладнання тощо.
