Україна славиться талановитими людьми. Серед них багато письменників, художників, а також скульпторів. Один із скульпторів, чиє творче надбання стало культурним скарбом нашої країни – це Олексій Сергієнко, який за життя брав участь у багатьох важливих проектах. Далі на kyivone.
Скульптор із села
Народився в селі Погреби Броварського району Київської області 28 березня 1928 року. До початку Другої світової війни навчався в Погребській школі. У 1945 році після закінчення війни за направленням районного будинку народної творчості був зарахований до Київського училища прикладних мистецтв. Під час переддипломної практики працював над оформленням великої сесійної зали Верховної Ради УРСР.
У липні 1948 року закінчив училище та одержав звання майстра альфрейно-живописних робіт. Техніка альфрейного живопису характеризується оздоблення приміщень художньо-декоративними розписами, що виконуються по сухій штукатурці клейовими, олійними або емалевими фарбами. Того ж 1948 року вступає до Київського державного художнього інституту на спеціальність “Скульптура”. Творча майстерня, де Олексій Іванович працював у студентські роки, очолював М. Г. Лисенко, з яким у випускника довгі роки залишилися теплі відносини. У 1956 році закінчує навчання у ВНЗ. Рішенням екзаменаційної комісії йому присвоєно кваліфікацію художника-скульптора. Після закінчення інституту окрім творчої роботи кілька років працює вчителем малювання у Погребській школі, а також вчителем малювання та трудового навчання у Зазимській середній школі.
Робота спільно з іншими митцями
З кінця 1960-х років і до 1988 року (до виходу на пенсію) працює у Творчому об’єднанні “Художник”. Творча робота починається зі студентських років. Ще бувши студентом художнього інституту, працює над створенням декорацій у погребському клубі. У цей період багато часу приділяє живопису. У зазимському храмі збереглася ікона, намальована Олексієм Івановичем Сергієнком. Кілька живописних робіт збереглись в односельчан (зокрема в родині Бикових).
Захоплюється графікою. Працює в жанрі ліногравюри, офорту. Кілька картин виконані пастеллю, вугіллям, сепією, олівцем. Частина з них була подарована друзям, частина зберігається в родинному архіві. Серед його скульптурних робіт хотілося б відзначити “По дорозі в школу”, “Автопортрет”, “На панщині пшеницю жала”, “Доня”, бюсти родини Алавердієвих із Баку.
Працюючи у ТО “Художник” у співавторстві з багатьма скульпторами (зокрема з І. М. Гончаром, М. Д. Марченком) він створює ряд пам’ятників (бюсти П. І. Чайковського, С. Васильченка, Ю. Пархоменка, О. Приварського, дружини тодішнього міністра соціального забезпечення, керівника партизанського об’єднання О. Федорова та та ін.).
Разом з Олексієм Івановичем у творчому об’єднанні працювало багато інших митців того часу, роботами яких було прикрашено не тільки галереї та музеї столиці, але й вулиці міста Києва.
У роботах Олексія Сергієнка гармонійно поєднується класична техніка та індивідуальний підхід. Завдяки цьому, його скульптури та картини виглядають справжніми та живими. Підтвердженням цього є те, що в останні роки він працював над оформлення Музею історії Другої світової війни. У цьому комплексі можна побачити багато художніх елементів, до роботи над якими залучався митець. Музей, окрім фотографій та пам’ятних речей, наповнений картинами, скульптурами та барельєфами, що створює довершену композицію, яка дозволяє відвідувачам відчути весь біль та страждання воєнного часу.
Помер Олексій Іванович Сергієнко в с. Погреби 23 жовтня 2008 року.