Наталя Гладких – вчителька з Києва, яка працює у сфері інклюзивної освіти, а саме – з дітьми та підлітками з комплексними порушеннями. У 2017 році вона увійшла до п’ятірки найкращих вчителів України, а у 2019 році – до топ-50 престижної світової премії для вчителів Global Teacher Prize. Далі на kyivone.
Наталя розвиває власний інклюзивний проєкт «Бачити серцем» та вірить у те, що кожна людина є унікальною та важливою, а разом можна створювати неймовірні речі. Докладніше про її шлях у професію та здобутки розповідаємо в статті.
Інклюзія: історія родом з дитинства
Наталя Гладких народилась та виросла у селі Розсипне Шахтарського району Донецької області. За два роки після її появи на світ народилась сестра – Олена, яка мала вроджені порушення опорно-рухового апарату. Проте в той час ще ніхто не говорив та не думав про інклюзивну освіту, а на інвалідів люди дивились переважно із жалістю, але не розуміли, як та чим можуть допомогти.
Тож, Олена спочатку ходила до школи разом з Наталею. Вчителі рвали її зошити та сварили дівчинку, якій складно давалось писання. Потім Олену перевели до школи-інтернату й Наталя бачила сестру лише раз на місяць. Це її дивувало, адже вона ніколи не сприймала сестру як інваліда.
Наталя ж росла творчою дитиною – танцювала, читала вірші, брала участь у театральних виставах. У підлітковому віці ставила танці для місцевої малечі. Тому після школи вирішила стати хореографом. Мама її відмовляла, але Наталя поїхала на іспити, де їй відмовили через те, що вона не була достатньо худою.
Пізніше Наталя зрозуміє, що ця подія була однією з ланок на її шляху до роботи у сфері інклюзивної освіти, а тоді була в розпачі, не розуміла, що робити далі. Мама порадила їй вступити до Шахтарського педагогічного училища й там на Наталю чекав сюрприз. Вона могла обрати дві спеціальності одразу, тож поєднала вчителя початкових класів із хореографом дитячого колективу.
Саме на останньому курсі коледжу Наталя вперше дізналась про предмет під назвою «корекційна педагогіка», де розповідали про особливості навчання дітей з порушеннями слуху та зору. Ця сфера вразила та водночас зацікавила дівчину, тож вона продовжила навчання за спеціальністю тифлопедагогіка та тифлопсихологія в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова у Києві.
Тут вона зустріла одногрупницю Галину, яка була незрячою. Наталя стала її супроводжуючою, опанувала шрифт Брайля та занурилась у світ інклюзії.
Невидимі світи навколо нас
На думку Наталі, навколо кожної людини існує багато світів, про які вона не замислюється. Кожен має власне сприйняття норми й у ньому можуть бути відсутні люди з порушеннями, з онкологічними захворюваннями та багато інших груп. Проте вони є, а тому інклюзія – це про життя.
Якщо ж говорити про дітей та підлітків, то вони потребують навчання, віри та підтримки, а також – індивідуального підходу. Часто вчителі та батьки не знають, як працювати та спілкуватись із такими дітьми. Тоді обидві сторони можуть просто втратити віру в те, що прогрес можливий. Коли батьки та діти заходять у глухий кут, виправити ситуацію стає ще складніше.
Наталя прагнула змін та шукала однодумців. У 2014 році вона зустріла Олесю Яскевич, яка також працювала з дітьми з комплексними порушеннями. Жінки об’єднали свої зусилля, щоб на цю тему в Україні звернули увагу. Разом вони виступали на семінарі у музеї Тараса Шевченка, коли його простір робили доступним для всіх. Згодом заснували спільний проєкт «Бачити серцем».
В його рамках було реалізовано проєкт для підлітків з комплексними порушеннями, а саме – створено освітнє середовище для повноцінного навчання та комунікації. Це – справжня школа, куди треба приїхати, знайомитися з іншими учнями, заявляти про себе, спілкуватися з кураторами та волонтерами. Відрізняються предмети та програма навчання, а саме:
- замість звичайної фізкультури в розкладі є йога, яка допомагає підліткам з порушенням опорно-рухового апарату завдяки глибокому диханню
- є предмет «Лідер у мені» для того, щоб вчитися бути особистістю та вміти виражати власну індивідуальність
- заняття з кулінарії з вивченням культури різних країн через їх національну кухню
- арт-терапія зі створенням картин та різноманітних творчих проєктів.
До кожної дитини треба шукати індивідуальний підхід, тому ця робота – складна та відповідальна. Водночас до проєкту від початку його існування приєднується багато волонтерів. В українському суспільстві зростає свідомість щодо інклюзії й люди охоче долучаються до допомоги та спілкування з дітьми з особливими потребами.
«Космотабір» та майбутнє інклюзивної освіти
Одним із цікавих проєктів став «Космотабір» із гаслом «У дитинства немає інвалідності». У цьому інклюзивному таборі протягом місяця відпочивали різні діти. Проєкт вкотре довів, що соціум може зробити неможливе можливим, а дружнє спілкування та яскравий відпочинок допомагають дітям адаптуватись та відчувати себе повноцінними членами суспільства.
Наталя Гладких радіє обраному шляху та продовжує розвиватись на ньому. Її проєкти зростають, а вона залучає батьків, дітей та педагогів до якнайширшої взаємодії без бар’єрів. Саме в цьому вона бачить майбутнє освіти – відкритої для всіх, індивідуальної та захоплюючої.
Джерела:
- https://globalteacherprize.org.ua/finalisti_2017/natalya_gladkykh/
- https://osvitoria.media/experience/natalya-gladkyh-koly-batky-pochynayut-viryty-u-svoyih-ditej-stayetsya-nejmovirne/
- https://zmina.info/articles/vchytelka-zi-svitovoyu-premiyeyu-natalya-gladkyh-ye-bagato-ditej-yakyh-prosto-ne-rozumiyut/