Київ — це не просто місто й не тільки столиця України, але й один з найкращих освітніх центрів, де розташовано понад 400 шкіл та 30 вищих навчальних закладів. Та чи завжди освіта в Києві була такою розвиненою, як зараз? Безперечно ні! Ми провели дослідження та дізнались якою вона була раніше та як еволюціонувала. Далі на kyivone.
Перший розквіт освіти: грамота за часів Київської Русі
Київська Русь була міцною державою й уособлювала все найкраще із культури словʼян. А археологічні розкопки свідчать про докириличну писемність. В літописах згадували про перспективи тодішнього культурного центру: економічний розвиток, мистецтво, архітектура, література та освіта.
Освіта складалась з двох напрямків:
- Квадривіум, де вивчали арифметику, геометрію, астрономію та музику.
- Тривіум, де вивчали граматику, риторику та діалектику.
Такий принцип освіти був використаний не тільки в Київський Русі, але й Римі, Кракові, Празі, Болоньї та Парижі. Через освіченість населення, відбувався й науковий прогрес.
Давньоруська школа
Загальноосвітнім та всеосяжними навчальним закладом в Київській Русі виступали Давньоруські школи. Такі школи виконували просвітницьку та виховну функції. “Повчання Мономаха” — памʼятка давньоруської системи навчання грамоти. В ній описано принцип тодішньої освіти: основами педагогіки виступали морально-політичні вчення. Дітей вчили мудрості й розуму, щоб ті вміли відстояти інтереси держави.
В ХІ-ХІІ столітті в Києві почався період видання рукописних книг. В “Ізборниках” Святослава, який видали тільки в 1073 році та 1076 році яскраво описано освітні традиції. Основний мотив мав морально-дитатичний характер: повчання, притчі, настанови, покони тощо.
В той же період зʼявились і перші педагогічні видання: “Смарагд”, “Бджола”, “Златоуст” та інші. В змісті таких книг можна було знайти вислови давньогрецьких філософів: Сократа, Арістотеля, Демокріта.
Другий розквіт освіти: знання в період козацтва
Освітній процес в Русі був утиснений нападом монголо-татарів та подальшим гнітом зі сторони іноземних держав. Через це, звʼязок та міжнародні відносини з Західними країнами послабився, а грамотних людей, що вміли писати стало одиниці.
Другий період розквіту освіти в Україні почався вже за період козацтва. В Києві почали відкривати три типи шкіл:
- Монастирські.
- Полкові.
- Церковнопарафіяльні.
На Запорозькій Січі також існував четвертий тип загальноосвітніх закладів: січові. В столичних школах переважно навчали грамоті, духовності та військовій справі.
Цікаво те, що сучасна освіта має шаблон тогочасної освіти за козаків. Через те, що в країні хотіли підготувати якнайбільше справних воїнів, почали засновувати освітні центри, де розробляли навчальні плани та рекомендації з викладання матеріалу. Ба більше, програма була орієнтована на загальну освіченість козаків, тому в ній також було місце для українознавства та фольклору.
Освіта в Російській імперії в межах українських кордонів
Починаючи з 1721 року освіта в Києві піднялась зовсім на інший рівень. Варто зазначити заслуги імператриці Катерини ІІ, яка вплинула на освіченість не тільки серед чоловіків, але й серед жінок.
В столиці почали відкриватись гімназії для шляхетних дівчат й хлопців за кошти місцевих меценатів. Освіта була дорогою й дозволити собі міг її не кожний. Здобути освіту можна було за 6 років, ціни варіювалися по 650-1000 рублів за один рік. Але була й альтернатива: пансіони іноземних інвесторів (зазвичай французьких), де вчитись потрібно було 4-5 років, а платити по 100-300 рублів за один навчальний рік. Домашня форма навчання із приватними вчителями також залишалась актуальною.
За часів Російської імперії було встановлено та розвинено систему здобуття вищої освіти. В 1834 році було відкрито перший університет імені князя Святого Володимира. Серед викладачів були популярні відрядження в іноземні університети, де вони могли підвищити кваліфікацію і внаслідок дати більше знань учням та студентам.
Прихід більшовиків — освіта доступна всім, окрім…
В революційні часи однією з перших реформ стали освітні. Умовно, було закрито всі чинні навчальні заклади, а натомість відкрито народні школи та інститути народної освіти. Навчитись читати й писати могли навіть селяни, та були виключення.
По-перше, освіти не могли здобути діти з сімʼї куркулей. Тому, більшості молодих людей доводилось привселюдно “відмовлятись” від своїх батьків. В ті часи також існувала норма кількості студентів до відрахування, яка складала 20-30%.
Жахливим було й становище іногородніх, охочих здобути освіту за столичними стандартами. Гуртожитків відверто бракувало й студентам доводилось жити всім разом в будівлях храмів, готувати їсти на буржуйках, митись в “одній мисці”. Найпопулярнішими висловами в той період було “Геть сором!”, “Геть невинність!”.
Освіта після 1991 року
Освітня система після розпаду Радянського союзу в перші роки не зазнала значних реформ: принцип викладання залишався таким же. Та кількість вмотивованих студентів та кваліфікованих викладачів значно виросла.
В першій половині ХХІ сторіччя, система освіти в Україні потребує реформ, але вже орієнтується на закордонні стандарти. Освіта стала обов’язковою та доступною для всіх.