На межі 19 і 20 століть Київ опікували найбільше зі всіх міст імперії. Тут дуже була розвинена благодійна діяльність і меценатська. Було безліч опікунських рад, товариств, що допомагали нужденним. Також багато будували саме за приватні кошти. Багаті люди вважали за правило хорошого тону робити пожертви на благі справи, пише kyivone.com.
На той момент Київ був центром імперії по виробництву цукру. 85% його вироблялось саме на українських заводах. Плодючі землі славились завжди.
В той час в Парижі увійшло в моду куріння. І саме київські підприємці першими зрозуміли, що на цьому можна досить непогано заробити. Тому 50% табаку також вироблялось на українських заводах.
Проте чималу роль в економіці міста відігравали меценати. Київ будувався швидше за інші міста. Активно змінювали дерев’яні будівлі на цегляні. Клали цегляні тротуари і мостові. В той час багато говорили про те, що вирубуються дерева і місто перестає бути зеленим.
Цукрові меценати
Одним з найбільш відомих меценатів Києва був Микола Терещенко. І це не просто так. Він насправді збудував найгарніші споруди. Проте крім будинків з його допомогою з’явилися учбові заклади.
Микола Терещенко виділяв чималі кошти на Києво-Печерську гімназію, Київську четверту гімназію. Також допомагав училищу для глухонімих, Жіночій гімназії, школі при Борисоглібській церкві.
Одним з його освітніх проектів стало будівництво Київського політехнічного інституту. Він тоді пожертвував 150000 рублів. На той час це була невимовно велика сума. Щоб зрозуміти наскільки, варто сказати, що хороший будинок можна було придбати за 400 рублів.
Проте для династії Терещенків це була не така вже й велика сума. Адже вони володіли 11 цукровими заводами. Також мали лісопилки, цегельні заводи, млини і багато чого іншого.
Микола Терещенко входив до списку найбагатших людей імперії. На той час вважали, що його капітал складає близько 100 млн. рублів (приблизно 5 млрд. гривень).
Після того як він помер, то все його майно перейшло дітям. Його старший син Іван Миколайович був меценатом для мистецтва і живопису. Молодший син Олександр допомагав Першій київській гімназії. А от донька Миколи Терещенка Варвара Ханенко з чоловіком стала засновницею Національного музею мистецтв.
Іншим відомим меценатом був на той час Лазарь Бродський. Він був конкурентом Терещенка по цукровому бізнесу. В нього було 19 цукрових заводів. Також він мав пивний завод, соляну промисловість. Його статки оцінювали в 30 млн. рублів.
Бродський також багато вкладав в благодійність і будівництво нового Києва. На гроші меценати побудували Театр оперети, Хоральну синагогу, Бессарабський ринок і площу.
Крім того Бродський був другим меценатом, який допомагав будувати КПІ. Він виділив 100 тисяч рублів.
Бізнес на диму
Традиційним для Києва був завжди саме цукровий бізнес. З курінням все було незвично. Кияни закурили не відразу. Проте реклама стала рушійною силою. Соломон Коген в 19 столітті ще задовго до винайдення американцями маркетингу провів чудову “рекламну кампанію” пропаганди курінню.
Коген приїхав до Києва з Криму. Спочатку в нього була невелика фабрика на 20 робочих місць.
Він пропагував куріння як щось нове і модне. Куріння мало замінити звичку нюхати табак. Поступово киянам сподобалось пускати дим. І вже скоро Коген розширив свій бізнес.
Точної суми капіталу Когана не відомо. Проте вже в 1887 році чистий дохід в нього був більший, ніж у Терещенка і Бродського разом узятих.
Основним проектом для меценатства було будівництво молитовного дому для караїмської общини – Кенаси. Сам Коген не зміг його закінчити і помер. Проте його справу продовжив його брат Моисей.
Масштабне будівництво
Головним цегляним магнатом був Яків Бернер. Йому будівельний бум зіграв на руку.
Він став багатим саме завдяки великому попиту і массовому будівництву, яке велось тоді в Києві. При цьому рентабельність виробництва була невисока. Вся цегла створювалась вручну робітниками. За рахунок цього її собівартість була нижча.
Яків Бернер також був меценатом. Проте він пожертвував свою продукцію, а не гроші.
По деяким даним саме він вибрав землю під будівництво сучасного вже студентського городку політеху.
Також він допомагав при будівництвах Покровської, Троїцької церков та багатьох інших.
Ще одна пожертва була зроблена після смерті Берера. Це була сума 100000 рублів, яку заповів Яків на будівництво лікарні.
