Кожен рік перед навчальним роком чи вступом батьки школярів обговорюють плату за навчання: чи потрібно платити, чи є додаткові “внески” і тому подібне. На початку 20 століття таких питань не виникало у батьків. Все дуже просто. За навчання в гімназіях потрібно було платити. Якщо були борги, то таких дітей відраховували. Вчителі ж жили на рівні, а може іноді і краще ніж сім’ї тих, хто навчається. В 1904 році в Києві нараховували 5 державних гімназій. Далі на kyivone.
Вартість навчання була найбільшою в найкращій і найпрестижніший чоловічій гімназії. Плата складала 100 рублів на рік. Приблизно така ж ціна була за оренду 2-х кімнатної квартири.
Більше нізащо не платили.
Чи були пільгові умови?
Діти з незаможних сімей могли розраховувати на рішення педагогічної ради, щоб звільнити учня від сплати.
Так, наприклад, Паустовський також вчився безкоштовно. Він з братом жив з мамою. Батько їх покинув.
Також діти вчителів могли не платити по закону за навчання. Навіть, це можливо було, якщо вони зараз вже не працювали. Саме завдяки цій пільзі в Першій гімназії зміг вчитися Михайло Булгаков. Його дідусь Афанасій Булгаков був вчителем в Духовній академії багато років тому.
Як бачите, правило діяло незалежно від місця роботи вчителя.
Проте було обмеження. Кількість пільгових гімназистів не могла перевищувати 10% всіх учнів.
Працюючі гімназисти
Що ж робити всім іншим, щоб платити за навчання? Шукати, де б заробити. Нерідко, навіть, викладачі допомагали учням знайти репетиторство. Так, наприклад, заробляв Паустовський в старших класах. Йому платили 30 рублів в місяць. Дуже щедрий гонорар.
Чи були стипендії?
Плата за навчання поступово росла як і ціни на продукти. Так, в 1884 році вона складала 45 рублів в Першій гімназії. А вже на початку 20 століття була 100 рублів. Тільки завдяки філантропам багато талановитих дітей отримали освіту.
В багатьох закладах освіти діяли благодійні стипендії.
Стартовий капітал благодійної стипендії складав близько 2-4 тисячі рублів. Цю суму клали в банк. Виплати учням здійснювались з відсотків за вкладом.
Що стосується доплат вчителям, то ніхто в батьків грошей не просив. Їх заробіток був достатнім для того, щоб прожити в Києві.
Найбільша зарплата була у директора – 1200 рублів на рік. Це було на початок 20 століття. До цих коштів стільки ж давали на їжу, і ще були “квартирні”.
В 1912 році зарплата директора стала 1800 рублів.
Вчитель звісно отримував менше. Якщо його стаж був не менше 20 років, то отримував заробітну плату – 1500 рублів на рік. Не було “квартирних” і на їжу. Якщо ви тільки почали вчителювати, то ваша зарплата складала 750 рублів на рік. Це було замало і потрібно було економити. Проте стаж ріс і зарплата росла.
Проте були різні способи додати собі грошей до зарплати. Якщо вчитель ставав класним керівником чи проводив додаткові заняття, то іноді міг отримувати зарплату в 2 рази більшу.
А вже на подвійну оплату можна було легко жити в тогочасному Києві.
Як бачите, було все чітко і без питань. Всі знали, що потрібно зробити, щоб отримати бажану освіту.