Готелі – це основа туристичного бізнесу. Неважливо яка кількість пам’яток присутня у місті, без затишних місцин для відпочинку після насиченого дня, таку подорож гарною назвати не можна. Далі на kyivone.
Початок XIX століття
Та кількість готелів, яку можна побачити у сучасному Києві, у далекому XIX столітті лише розпочинає свій шлях. Місто могло стати найбільшим скупченням туристів, саме на це й покладались ті, хто розпочинав готельний бізнес. Людей, які приїздили до Києва, ставало все більше, а місць не вистачало. Одним з головних і перших готелів, який приймав будь-кого, кому потрібен дах над головою, став “Зелений готель”, який належав Лаврі. По всім відомостям побудова цього готелю відбувалась у 1803-1805 роках. У 1850-х роках він був одним з найпопулярніших місцин для зупинки. До його складу входили три двоповерхові корпуси та один чотириповерховий. Для гостей пропонували понад 200 номерів та 20 загальних кімнат. Кожного року готель приймав понад 85 000 осіб. А якщо людині потрібно пожити менше ніж два тижні, вона не повинна нічого платити, оскільки вони були безплатні. Якщо залишались на довше, то якусь копійку віддавати потрібно було. Однак, харчування не входило у цю акцію, одна порція коштувала 20-25 копійок. Причина такої щедрості була зумовлена тим, що кошти виділялись меценатами, графинею Настасією Орловою та княгинею Турчаніновою. Саме цей готель став місцем відпочинку для О. С. Грибоєдова та А. З. Муравйова, які зупинялись там у 1825 році.
На початок XIX століття Київ не міг похвалитись великою кількістю закладів, де можна на ніч залишити людей. На все місто їх було всього три. Тому, враховуючи попит який створював Київ, над цією справою почали наполегливо працювати.
Поява електрики та перші залізниці – допомога бізнесу
XIX століття відзначилось не лише туристичними поїздками й розвитком бізнесу, а й появою електрики та першими залізницями. У 1866 році у Кадетському гаю розпочалось перше будівництво вокзалу. Зведення залізниці відбувалось два роки, протягом яких на ній працювало понад 30 000 осіб. І все це, надалі, допомогло розвивати економічну ситуацію у країні. Завдяки коштам, які надходили від туристів, поповнювався бюджет Києва, а про місто розходилось все більше чуток. Все взаємопов’язане. І завдяки новому залізничному сполученню все більше туристів навідувалось до міста. При прибутті поїзда на пероні стояли люди, які вигукували назви найкращих готелів, нагадує сучасний вокзал, з величезною кількістю пропозицій винайняти квартиру.
Розбудова
Кількість туристів або тих, хто приїжджав у справах, кожного року ставала все більшою, тому місто продовжувало займатись збільшенням місць для їх зупинки. Однак, на кінець XIX століття Київ не міг похвалитись тим, що розбудова швидко пішла. До 1880-х років кількість побудованих готелів нараховувала всього п’ятнадцять штук, однак вже у наступні двадцять років ця цифра зростала з арифметичною прогресією. І місцем для цього, звичайно, була обрана головна вулиця – Хрещатик. Однак земельна ділянка у центрі не гумова, тому розбудова почалась також на її прилеглих частинах, які будувались майже вікно у вікно. На момент початку XX століття, а точніше у 1901 році, кількість готелів зросла до 64. У порівнянні з попереднім століттям, ця цифра вражала. Також забудовники попіклувались про тих, хто не хоче далеко їхати від вокзалу й звели біля нього свої готелі.
Боротьба у цьому бізнесі стала запеклою, кожен намагався бути у ньому найкращим. Наймали працівників, які зустрічали гостей прямо на залізниці, проводили їх до пункту призначення, забирали їх речі. Все було зроблено, щоб стати кращим і заманити до своєї будівлі більше людей. Існували, навіть, готелі для еліти й тих, хто хоче провести час “шумно”. Одним з таких був готель “Європа”. До нього приїжджали такі люди як Федір Тютчев, Микола Костомаров, Ілля Мечніков тощо. На жаль, побачити у сучасному Києві його вже не можна, оскільки той був зруйновний та вважається втраченою пам’яткою. Розташування його було на Царській площі (сучасна назва Європейська площа).
А прогулюючись Хрещатиком обов’язково зверніть увагу на будівлю головного поштамту й уявіть, що колись там було величезне скупчення людей, які заходять до свого готелю й мріють про келих вина. Саме там розташовувався популярний “Гранд-Отель”. На жаль, його долею було згоріти вщент у 1941 році.
Кожен готель на Хрещатику був для респектабельних та заможних людей. Кожен обирав собі місце за настроєм та статусом. Однак, всі знали за що віддають цілі статки, оскільки обслуговування завжди було на найвищому рівні.
Щодо людей середнього достатку, то про них також попіклувались, і навіть більше ніж про багатих вельмож. Кількість більш доступних готелів перевищувала люксові. І на початок 1913 року Київ міг похвалитись числом будівель, які призначені для туристів. Кількість їх вже нараховувала 80 штук. Певно тоді готелів було вже більше ніж охочих там пожити. Але, коли відбувається розквіт якоїсь справи, кожен хоче отримати ласий кусочок з нього й вийти на прибутковий рівень.
Ціни на готелі
Якщо у приїжджого не було багато коштів, щоб поселитися у респектабельному готелі, для нього була доступна пропозиція так званих “Мебльованих кімнат”. Це не сучасні хостели, у які й заходити немає жодного бажання, а кількість людей в одній кімнаті нагадує літній табір. Власники дешевих готелів на рівні конкурували з елітними, вони не поступались сервісом та розташуванням. Однак була одна велика відмінність – ціна. За одну ніч у “Мебльованій кімнаті” потрібно було віддати лише 30-40 копійок за одну добу. На відміну від фешенебельних готелів, у яких така сума виставлялась за один обід.
Однак, знову звертаючись до сучасності, на свята будь-яка здача квартири або номеру в готелі коштує у рази дорожче ніж у звичайний день. Так само відбувалось і у XX столітті. Користуючись напливом туристів кожен готель підіймав кошторис, мінімум, у 5-10 разів. Певно це одна з речей, яка залишилась незмінною. Ціни, звичайно, вже не ті, але на мешканцях так само наживаються, але такий він, бізнес. Хочеш вижити у конкурентному середовищі – роби як усі та вигадуй щось нове.
Сучасний бізнес
У сучасному Києві вже немає такого завзятого бажання побудувати нові та витончені готелі. Також немає можливості побачити архітектурні пам’ятки, які колись були зведені на території столиці. Більшість з них, на жаль, втрачена. У місті є багато пропозицій для туристів у вигляді фешенебельного та дорого готелю, дешевого, хостелу або квартири. Для замовлення не потрібно вишукувати вільний номер прибувши. Для сучасного мандрівника вистачить лише мати інтернет і зарезервувати собі кімнату. Але була у минулих століттях родзинка у готелях. Їх вигляд був витвором мистецтва, над ними працювало багато професіоналів, а також, для кожного це було чимось новим. Завдяки тим, хто розпочав цей бізнес у минулому, сучасні туристи, яких кожного року стає все більше, мають змогу подорожувати без проблем та переживань, що їм доведеться ночувати просто неба.
Для тих, хто мешкає все життя у Києві, не завжди важлива присутність готельного бізнесу. Однак, на чолі з ресторанами, сувенірними магазинами та екскурсіями, вони роблять великий вклад в економіку. Київ – це туристичне місто, яке не залежить від пори року. Воно насичене історією, яку знають не всі корінні мешканці.