Усе життя композитора Рейнгольда Глієра було пов’язане з музикою, а особливе місце в ній займали українські мотиви. Він створив понад 500 творів та допоміг торувати творчий шлях багатьом юним талантам. Розповідаємо докладніше про те, як складався життєвий та творчий шлях митця. Далі на kyivone.
Перше кохання – музика
Повсякденне життя родини Глієрів було тісно пов’язано з музикою. Дід та батько майбутнього композитора займались ремонтом музичних інструментів та організували у Києві майстерню, яка була відома як «музична фабрика Глієрів».
Рейнгольд Ернест Глієр став третьою дитиною подружжя. В родині було троє синів та дочка. Лише сестра Цецилія поділяла любов Рейнгольда до музики, яка проявилась ще в ранньому дитинстві. Вона вчила брата нотній грамоті та грала йому на фортепіано. Батьки натомість бачили у ньому послідовника сімейної справи, хоча після смерті діда «музична фабрика» дещо занепала через недбальство батька.
Ще в дитячі роки Рейнгольд почав вчитися грати на скрипці. В підлітковому віці створив перші п’єси для скрипки, фортепіано та віолончелі. Закінчивши гімназію, у 1891 році він вступив до Київського музичного училища. У роки навчання став організатором струнного квартету. Його учасники Іван Крижанівський та Леонід Ніколаєв також стали відомими композиторами.
Вирішальною подією цього періоду життя юнака стали гастролі Петра Чайковського. Він був цілковито вражений як майстерністю виконавця, так і реакцією публіки. Тож, відтоді свою долю вважав визначеною раз і назавжди – вирішив стати композитором.
Студентські роки
У 1894 році Рейнгольд Глієр став студентом Московської консерваторії. Юнак не лише гарно навчався, а й багато часу приділяв самоосвіті – знайомився з творами відомих композиторів, вивчав музичний фольклор, а також опанував французьку мову. Німецькою та польською мовами він вільно володів з дитинства.
Попри переїзд до Москви, музикант кожного літа приїжджав до Києва на канікули. Мешкав на дачі, багато гуляв на природі, подорожував човном по Дніпру. Тут він пізнавав український фольклор, що в майбутньому справило значний вплив на його музичні уявлення та творчість.
Під час навчання юнак потоваришував з майбутніми відомим митцями Рахманіновим та Скрябіним. Визнання у московських музичних колах Рейнгольду принесло виконання Першої симфонії. Окрім того, у цей час юнак створив перший великий твір – струнний секстет. Робота була відзначена престижною премією імені Глинки. Вже в цьому творі яскраво визначились головні творчі риси композитора – м’яка ліричність поєднана з епічним розмахом.
Консерваторію Глієр закінчив із золотою медаллю у 1900 році. Його дипломна робота – ораторія «Земля і небо» на вірші Байрона. Закінчивши навчання, став викладачем гармонії в Музичній школі сестер Гнесіних.
У 1904 році Рейнгольд одружився з Марією Ренквіст. У подружжя народилось 5 дітей.
Творчий злет композитора
Одразу після закінчення консерваторії розпочався творчий злет композитора. Він сам поспішав творити, поки відчував силу та натхнення. Однією з сенсацій тогочасного світу музики стала прем’єра симфонії Глієра «Ілля Муромець» (1912 рік). Окрім того, його твори:
- постійно звучали у салонах
- виконувались у країнах Європи та США
- були нагороджені премією імені Глинки у 1903, 1912 та 1914 році.
Влітку 1909 року митець вперше виступив у ролі диригента для власної Першої симфонії. Подія відбулась у Міському саді Києва. До речі, він часто приїздив в Україну, багато виступав та постійно підтримував зв’язок із Батьківщиною.
Тож, коли у 1913 році в Києві відкривали першу в країні консерваторію, відомого композитора запросили викладати в ній. Він із радістю зголосився на посаду професора, а через рік очолив цей заклад. У цей самий час Росія приєдналась до Першої світової війни, було оголошено мобілізацію. Проте навчальний рік Глієр почав вчасно і далі працював попри всі буремні події наступних років.
Метру вдалося перетворити Київ на центр музичної та концертної діяльності імперії. До міста приїжджали з гастролями Прокофьєв, Гречанінов та Рахманінов. Консерваторія мала власну оперну студію, де ставили найвідоміші твори світової класики. Безпосередньо Глієр викладав у Лятошинського та Ревуцького, й заохочував молоді таланти до подальшого розвитку.
У 1916 році він заснував у Консерваторії стипендію імені Скрябіна. З її допомогою ректор мав на меті підтримати кращих студентів – майбутніх композиторів. Він також організовував благодійні авторські концерти та закликав громадськість жертвувати на музичну освіту.
Щодо власної творчості, то варто відзначити наступні твори з українською тематикою:
- «Подражаніє Ієзекіїлю» за віршем Тараса Шевченка (1918 рік)
- музика до драматичних вистав «Іван Гус» та «Гайдамаки» (1920 рік) та містерії «Великий льох» (1919–1920) за поемами Шевченка
- симфонічна картина-балет «Запорожці» (1921 рік).
Багато інших оркеструвань та інструментальних творів Глієра насичені українськими мотивами та вказують на його захоплення рідним містом та країною.
Революція та подальше життя
Тим часом імперією прокотилась революція, розпочалась Громадянська війна. У цьому хаосі композитор продовжував керувати Консерваторією. Коли більшовики захопили Київ, то хотіли мобілізувати студентів та відібрати приміщення як самого освітнього закладу, так і житло його персоналу. Ректору вдалося відстояти Консерваторію та права учнів та колег. Він навіть зміг одержувати продовольчі пайки.
Все ж, у 1920 році композитор переїхав у Москву. Там він теж став викладачем консерваторії та виховав багато талановитих учнів, серед яких – Кніппер, Давиденко та Хачатурян.
Навіть перебуваючи далеко від України, Глієр не полишав української теми. Так, перед 125-річчям Тараса Шевченка він створив симфонічну поему «Заповіт». Упродовж 1950-х років працював над балетом «Тарас Бульба». Загалом, написання власних музичних творів митець не припиняв ніколи, тож його творчий доробок склав понад 500 творів, в тому числі 5 опер, 7 балетів та 20 симфоній.
Повертався відомий композитор і в Україну. Великий концерт для киян він організував у 1923 році. У 1935 році приїжджав із гастролями до Харкова та Одеси. У травні 1956 року Рейнгольд Моріцевич виступив перед слухачами в Одесі, а через місяць пішов із життя. Йому був 81 рік.
У Києві є вулиця імені митця, а також його іменем назвали музичне училище, де Глієр розпочав свою музичну освіту та розвиткові якого він також приділяв багато уваги.
Окрім того, одну з підводних гір у Тихому океані також назвали «Гайот Глієра». Гайот – це поодинока підводна скеля, яка утворилась із погаслого вулкана. Вона досягає тисяч метрів у висоту, має пласкі вершини та круті схили. Такою ж вершиною у музичному світі був композитор, який впевнено йшов до своєї мети й щедро ділився зі світом своїм талантом.
Він був упевнений, що до краси музики варто залучати якомога більше людей, й що слухачі зможуть сприймати та розуміти найрізноманітніші твори, якщо вміти їх презентувати. Власне, це він і робив, пишучи музику та виступаючи з концертами, виховуючи учнів та розвиваючи музичну освіту на теренах Російської імперії.