Микола Пимоненко – ім’я, яке неодмінно асоціюється з вишуканим українським живописом. Цей талановитий художник, з великою любов’ю до своєї Батьківщини, створив безліч шедеврів, які залишили неабиякий слід в серцях людей. Завдяки його майстерності, полотна оживають перед очима, розкриваючи нам неповторну красу українського колориту. Далі на kyivone.
Дитинство та становлення Миколи Пимоненка як художника
Микола Пимоненко – відомий український художник. Народився Микола 21 березня 1862 року у селищі Пріорці, що на Київщині, у звичайній сільській родині іконописця та різьбяра. Із самого дитинства життя хлопця перепліталося із художнім мистецтвом, адже нерідко той допомагав батькові заробляти на хліб, розписуючи місцеві церкви. Попри юний вік, у хлопчини досить добре виходило малювати. Батько помітив талант Миколи, тому вирішив віддати його на навчання. На професійну художню школу коштів не вистачало, адже батько заробляв не багато, тому віддав хлопця до іконописної школи Мурашка, що працювала при Києво-Печерській лаврі. Директор школи Микола Мурашко також розгледів надзвичайні здібності юнака, тож допоміг влаштуватися на безоплатну основу навчання. Директор не помилився, Пимоненко відразу ж почав проявляти себе та показувати свій винятковий талант, тому вже через пару років Миколу призначають шкільним репетитором. Після закінчення школи, Микола отримує звання викладача.
Згодом, Пимоненко їде на навчання в Росію та вступає у Петербурзьку академію мистецтв, де навчається під керівництвом Володимира Орловського, з донькою якого він згодом одружиться. Микола й там показує свою майстерність та талант, за що отримує ряд нагород та визнання. В період активного розвитку та становлення художник виявляє у себе хворобу – туберкульоз. Вологе та холодне місто негативно впливало на самопочуття художника, тому чоловік незабаром повернувся на Батьківщину.
Любов до українського села
В Києві чоловік розпочинає свою викладацьку діяльність. Спочатку починає працювати в тій же школі Миколи Мурашка. Після її закриття, йде викладати в Політехнічний інститут та одночасно працює й в молодому Київському художньому училищі, де Пимоненко був одним із засновників.
Жив Микола із сім’єю у Києві, в невеликому будинку на Гоголівській. Тут і проходило все його життя. Крім вчителювання, Микола Пимоненко звичайно ж продовжував займатися своєю улюбленою справою – малюванням. В будинку чоловік облаштував собі майстерню, де проводив багато часу за полотном. Але особливо активно його творча натура проявлялася в селищі Малютинка, що під Києвом, куди чоловік кожного літа із сім’єю приїздив на реабілітацію, тут для нього був підходящий клімат. Це місце було надзвичайно цінне та особливе для Миколи, адже нагадувало йому раннє дитинство, коли вони з татом розмальовували місцеві церкви. Український сільський колорит надзвичайно надихав художника на творчість, тому Микола намагався переносити все побачене на полотно. У своїх картинах він зображав звичайних сільських людей, їх побут, працю, повсякденне життя. Деякі картини народжувалися у художника зовсім не заплановано. Одного разу, бувши в селі, Микола допоміг дівчині загнати отару овець у стійло, адже насувалася гроза, тоді і народилася картина під назвою “Перед грозою”. На полотні художник зобразив чорну хмару, яка невпинно насувалася та дівчинку, яка намагалася встигнути врятувати тварин від дощу. Також якось Микола прочитав в газеті замітку про єврейську дівчину, яка закохалася в українця та змінила релігію. Коли батьки про це дізналися – дали їй доброї прочуханки. Ця історія також надихнула митця і він створив полотно, де зобразив натовп родичів, які кидаються на бідолашну дівчину. Цю роботу автор назвав “Жертва фанатизму”. Так у нього народилося безліч надзвичайних картин, які здобули шалений успіх не лише в Україні, але й за її межами, найвідоміші серед них: “Гопак”, “Святкове ворожіння”, “Свати”, “Брід”, “Жертва фанатизму”, “Київська квіткарка”, “Гуси, додому”, “Зустріч із земляком”, “Сінокіс”, “Перед грозою”, “Весілля в Київській губернії”, “На ярмарку”, “Молодиця” тощо.
Талановитий художник також виставляв свої роботи на різноманітних міжнародних виставках у Великобританії, Німеччині, Франції, Росії, де здобував неабияке визнання. Його картинами милувалися та охоче купували. Одного разу на одній із виставок, французам настільки сподобалася картина “Гопак”, що ті її викупили за великі гроші та повісили у Лавру.
За своє творче життя художник намалював близько тисячі полотен, та ще близько сотні залишилися неопрацьованими, адже Микола Пимоненко несподівано помер від туберкульозу. Це сталося у віці п’ятдесяти років 8 квітня 1912 року. Ця подія стала невимовно гіркою для близьких та шанувальників творчості митця. Поховали видатного українського художника на Лук’янівському цвинтарі, в Києві.