Зародження нової української школи розпочалось у 1917 році в Києві. Новостворена українська держава потребувала реорганізації шкільництва, але як було братися до цієї відповідальної справи? Інновації розпочались у Києві з заснування першої української гімназії ім. Тараса Шевченка. Докладніше про її діяльність та колектив розповідаємо у статті на kyivone.
Школа нового типу
Розбудовою шкільництва в Українській Народній Республіці почало у 1917 році займатись Товариство розповсюдження шкільної освіти. Саме воно ініціювало відкриття Першої української гімназії ім. Тараса Шевченка в Києві попри брак підручників, вчителів та й взагалі відсутність такого явища як україномовна школа.
Проте до справи взялися справжні ентузіасти. Їх підтримала Аделаїда Желукіна, яка надала для навчання приміщення власної приватної жіночої гімназії, що розташовувалась на вулиці Січових Стрільців. Згодом у Шевченківської гімназії з’явилось власне приміщення – вона переїхала до амбулаторії лікарні Києво-Покровського жіночого монастиря.
До нової гімназії зараховували і хлопчиків, і дівчаток з різних соціальних прошарків. Упродовж першого року роботи закладу кількість його учнів практично досягла 200 й надалі зростала. В гімназії викладали:
- Закон Божий
- українську мову та літературу
- історію України та всесвітню історію
- алгебру і геометрію
- природознавство і географію
- фізику та астрономію.
Окрім того, учні вивчали французьку, німецьку, російську мову та латинь. Окремий блок включав малювання, хореографію та спів. При гімназії діяла власна бібліотека та багато гуртків. В актовій залі учні влаштовували концерти на свята. Також був організований театральний колектив.
На Різдво учні гімназії колядували. У грудні 1917 року вони приходили вітати вертепом та колядками Івана Нечуя-Левицького, Бориса Грінченка та Михайла Грушевського.
Запланований курс навчання мав тривати 6 років та був спрямований на вивчення української мови та культури. Діти співали народні пісні, вивчали вірші українських поетів, малювали ілюстрації до їхніх творів. Бракувало підручників, але в гімназії зібрався колектив щирих патріотів, які впевнено розбудовували освітній процес.
Педагогічний колектив
Першим директором гімназії був художник Петро Холодний, але його досить швидко змінив літературознавець Володимир Дурдуківський. Він був випускником Київської духовної академії, власної родини не мав, тож гімназія стала для нього справжньою сім’єю.
В гімназії Володимир Федорович став також викладачем української мови та літератури, вів літературний та драматичний гуртки. Цікаво, що сам він був трохи схожим на Тараса Шевченка, творчість якого любив та знайомив із нею учнів. Окрім того, мав музичну освіту та талант до музики та співу, тому приходив на уроки музики та залюбки разом з учнями співав українських пісень.
Керівника гімназії любили та поважали, а йому вистачало часу ще й на наукову та громадську діяльність. Так, Володимир Дурдуківський був співробітником історико-філологічного відділу Академії наук України, взяв участь у створенні «Історичного словника українських діячів» та приєднався до Київського товариства «Просвіта», яке боролося за надання українській мові статусу державної.
До складу педагогічного колективу входили:
- випускниця Київських вищих жіночих курсів та історико-філологічного факультету Київського університету Любов Шульгина, яка вела молодші підготовчі класи
- Надія Шульгина-Іщук викладала математику
- вчителем географії був археолог та етнолог Лев Чикаленко, якого пізніше замінив Олександр Гребенецький
- хореографію викладала Марія Юркевич
- викладачем музики та співу був Пилип Козицький.
Загалом, колектив зібрався сильний та працьовитий. Всі були натхненні ідеєю першої української гімназії, яку завзято втілювали в життя.
Подальша доля гімназії та її працівників
Перша українська гімназія пропрацювала в Києві лише до 1921 року. Коли до влади остаточно прийшли більшовики, заклад перетворили на семирічну трудову школу. Програму навчання змінили, практично виключивши з неї іноземні мови, а основною мовою викладання стала російська. Більшість членів педагогічного колективу зазнали репресій.
Трагічно склалась доля директора гімназії Володимира Дурдуківського. Ще до очолення цього закладу він перебував під арештом за участь в Українському з’їзді вчителів та висловлення націоналістичних ідей. Сталось це у 1905 році. На початку 1930-х років видатного педагога та науковця знову арештували, цього разу за справою так званого Союзу визволення України. У 1938 році його розстріляли.
В результаті цієї сфабрикованої справи постраждало багато вчителів та учнів гімназії. Хтось був розстріляний, інших – відправили на заслання. Лише незначній частині колективу вдалось уникнути такої долі – вони емігрували до інших країн.
Так закінчилась історія розбудови україномовної освіти в Києві. Її відродження розпочалось знову після набуття Україною незалежності, але це вже інша історія.
Джерела:
- https://bigkyiv.com.ua/persha-ukrayinska-gimnaziya-tragichnyj-pochatok-suto-ukrayinskoyi-osvity/
- https://gazeta.ua/articles/history/_vidkrili-ukrayinsku-gimnaziyu/1020719
- http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?Z21ID=&I21DBN=EIU&P21DBN=EIU&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=eiu_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=TRN=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Durdukivsky_V