Навчання в державних гімназіях в старому Києві

Щоразу, з початком навчального року батьки школярів ставлять собі стандартні питання, скільки платити за навчання, які можуть бути додаткові витрати, а також що ще можливо потрібно буде протягом року. В старому Києві таких питань навіть не виникало, оскільки все навчання в гімназіях було платним, дітей боржників одразу відраховували, а вчителі жили не гірше родин учнів у матеріальному плані. На 1904 рік в місті було п’ять гімназій. Вартість навчання в найпрестижніший з них складала 100 карбованців на рік. Це про першу чоловічу гімназію. Для порівняння, таку саму суму в рік сплачувати за просту квартиру з мінімальною кількістю меблів. Далі на kyivone.

Але що важливо, крім офіційної оплати, ніяких інших фінансових зборів не було.  Директори не створювали лекцій про те, скільки треба зібрати на ремонт, нові штори або ж день вчителя. 

Пільги

Учні з небагатих родин могли отримати певні пільги стосовно оплати. Оскільки викладацький склад гімназій мав право приймати такі рішення. Відомий письменник Костянтин Паустовський згадував, що одного разу він бачив, як мама виходила з кабінету директора гімназії. А згодом, через кілька днів, директор зупинив його в коридорі і попросив передати мамі, що її прохання схвалено і їхня родина звільнена від оплати за навчання Костянтина та його брата. Але попередив, що це можливо лише за умови, що хлопці будуть добре навчатись і підтягнути свої оцінки. 

На той час в родині письменника була складна ситуація, тому що батько покинув родину і вони залишились без фінансового доходу. 

А от діти викладачів звільнялись від платного навчання за законом. Це правило діяло навіть тоді, коли викладач пішов з роботи. Але була важлива умова, що викладач мав пропрацювати на своїй посади 10 і більше років. До речі, завдяки таким пільгам середню освіту отримав і Михайло Булгаков.  Він тоді навчався в першій київській гімназії. Мати майбутнього письменника написала прохання директору, повідомляючи що покійний батько Михайла займав посаду викладача. І не дивлячись на те, що батько працював не в гімназії, а в духовній академії, прохання матері Булгакова було задоволено. 

Але й був встановлений ліміт на «безкоштовних» учнів, їх мало бути не більше 10 відсотків. 

Шкільний підробіток

Для тих, хто не мав в роду викладачів, або ж не потрапив у ті щасливі 10 відсотків вихід був один шукати можливість підзаробити. Викладачі частенько допомагали своїм учням знайти можливість репетиторства. Саме таким чином підробляв Паустовський, навчаючись у старших класах.  Він згадував, що викладав для самої Марусі Казанської. Її родина складалась з Марусі, її батька – генерала, в минулому та матері француженки. Сама ж Маруся навчалась в гімназії Дучинської. Це була гімназія, де оцінки ставили в залежності від статусу та заможності родини учениці. Але Маруся не виділялась гострим розумом, тому навіть статус батька часто не рятував її від поганих оцінок. Після уроку з Паустовським Маруся проводжала його до Галицького базару.

За один урок гімназист отримував від генерала 30 карбованців на місяць. На той час це були величезні гроші. А завдяки своїй викладацькій діяльності Паустовський зміг самостійно оплачувати своє навчання в старших класах гімназії. До речі, саме його класний керівник та наставник Володимир Фадейович Субоч допоміг своєму студенту та підшукав для нього ученицю. 

Стипендії

З розвитком столиці і життя почало здорожуватись. А разом з тим і піймалась вартість навчання. Ще у 1884 році навчання в тій же першій гімназії вартувало 45 карбованців, то згодом, як і було сказано раніше вартість за рік складала вже 100 карбованців. При кожній гімназії існувала спілка допомоги нужденним дітям. Членський внесок в цій спілці складав 3 карбованці. Головою правління такої спілки, як правило був директор гімназії. А до складу смілки входили усі можливі меценати, інспектор гімназії та навіть представники духовенства. Ревізійну комісію формували з представників державної та міської влади. Дуже часто заможні кияни також активно брали участь в цих ініціативах. Вони могли впроваджувати одну або дві  стипендії для бідних учнів. Такі стипендії завжди називали на честь того хто її створив або профінансував. Хоча бували випадки, коли меценати називали стипендію іменем якого відомого вченого або науковця. Але кожна назва мала строго погоджуватись з міською владою. Стартовий капітал такої стипендії складав від 2-х до 4-х тисяч карбованців, яку меценат клав на рахунок в банку. Виплати учням проводились з відсотків, які набігали на цю суму. 

Фінанси викладачів

Що цікаво, що на доплати викладачам гімназії в батьків гроші ніхто не просив. Заробітні плати звісно не були досить великими, але на нормальне стабільне життя вистачало. Звісно більше за всіх отримував директор гімназії. На початку 20 століття заробітна плата директора складала 1200 карбованців на рік.  До цієї суми додавалось ще стільки ж столових, тобто на харчування та квартирних, на оплату житла.  В 1912 році зарплату було збільшено до 1800 і стільки ж нараховувалось додатково житлових. 

А от робота звичайного вчителя оцінювалась в грошовому еквіваленті скромніше. Ставка викладача зі стажем не менше 20 років, складала 1500 карбованців на рік, без додаткових житлових чи харчових. Новенький викладач отримував всього 750 карбованців на рік. На таку суму можна було прожити лише за умови тотальної економії. Але при збільшенні стажу, збільшувались і виплати. Але викладачі також знали і як підвищити свій заробіток. Можна було, наприклад стати класним наставником одного чи навіть двох курсів, ця опція оплачувалась окремо. Також були доплати й за додаткові уроки та години викладання. Таким чином можна було збільшити свою заробітну плату майже вдвічі, а вже на 3000 карбованців можна було досить комфортно себе почувати в Києві. 

Трохи про канікули

Літні канікули були не просто відпочинком, а мали милозвучну назву вакації. В гімназіях та академіях, особливо в Києво-Могилянській академії вакації були короткими. Починались вони приблизно в середині червня. Але просто так повернутись додому учні не могли, вони спочатку мали отримати печатку на листі канцелярії. І тільки після цього учні могли повернутись додому. Їхали різними способами, хтось плив на поромі, хтось використовував підводи, а більш заможні могли собі дозволити особистий екіпаж з кучером. Нерідко батьки приїздили самостійно забирати дітей на канікули додому. Деякі студенти та учні старших класів навіть могли підзаробити по дорозі додому. Наприклад співали в церковних хорах, а ще талановитіші влаштовували концерти. З середини липня всі учні та гімназисти мали повернутись до своїх учбових закладів та поставити відмітку про повернення в канцелярії.  З 1 серпня починались активні заняття. Тому наприкінці літа Київ завжди був наповнений студентами, учнями, абітурієнтами та стурбованими батьками, які повертали своїх чад назад до Альма-Матер. 

Стосовно інших канікул, як заведено зараз мови не йшло. Діти мали лише місяць відпочинку. Тому за 11 місяців навчання учні мали час сумувати за домівкою та рідними. Навчання в гімназіях також було розділеним, хлопці навчались окремо від дівчат та й методи викладання також відрізнялись. 

More from author

ТОП-10 цікавих фактів про легендарного київського вченого Бориса Патона

Ім'я цього киянина прославилося не лише у рідному місті, а й далеко за межами України. Євген Патон пішов із життя, коли йому виповнився 101...

Становлення освіти для жінок в Києві

Сьогодні сумісне навчання чоловіків та жінок ні в кого не викликає здивування. А от понад сто років тому освіта була доступна тільки для чоловіків....

Як в Києві вступали до вишів понад сто років тому

Зараз системою вступу до Вишів нікого не здивуєш. Все дуже просто, закінчив школу, здав ЗНО, отримані результати приніс до вступної комісії. До того ж...
.,.,.,.