Кияни почали здобувати освіту ще у X столітті, коли князь Володимир хрестив Київську Русь. Саме тоді навчання грамоті та різним науком знадобилося для виховання молодого покоління. Таким чином відвідування школи стало традицією, а система освіти почала вдосконалюватися і змінюватися багато століть поспіль. Детальніше про це на kyivone.
Перші школи Київської Русі: якими вони були і чому там навчали?
У слов’янську епоху про важливість освіти вперше заявив князь Володимир Великий. Київській Русі були потрібні освічені політичні та військові діячі, а також ті, які могли б грамотно складати документи, вести облік, контролювати громадські збори та виконувати інші відповідальні обов’язки. Тому за його ініціативою на території сучасного Києва вперше з’явилися церковні школи, де дітей навчали читати та писати.
Після цього традицію навчання у Київській Русі продовжив Ярослав Мудрий. Він дав можливість здобути більш якісну освіту. Також він придумав, як створити комфортні умови для навчання кожної дитини, незалежно від віку та здібностей. Завдяки йому, в період з XI по XV століття з’явилися такі види шкіл:
Монастирські — створювалися при великих монастирях. Там навчали майбутніх церковнослужителів, письменників та перекладачів. Програму їм затверджував князь. Найпопулярнішою на той час була Палацова школа. У XI столітті набула статусу міжнародної. Дітей навчали грамоти, рахунку та гуманітарних наук.
Найпрестижнішими були князівські школи. Тут кияни навчалися у маленьких групах. Кожна мала вчителя. Він навчав дітей за допомогою книг із грецькими та слов’янськими текстами. У таких школах їх готували до роботи у сферах державного управління, культури, релігії та мистецтва.
Діти з багатих сімей навчалися окремо. Для них були відкриті школи грамоти. До програми навчання входили такі предмети: читання, письмо, математика, співи. Пізніше їх доповнила література зарубіжних авторів. Також існувала домашня школа вдома. Освічені кияни самі займалися навчанням дітей. Вони обов’язково вивчали грамоту, іноземні мови та військову справу.
Також у період існування Київської Русі шкільне навчання було поділене на жіноче та чоловіче. Так, наприклад, 1086 року в Києві вперше відкрилося жіноче училище. Його засновницею була Анна Всеволодівна. Згідно з відомостями в стародавніх літописах, вона навчала їх ремеслам, співу, письму…
Проте навчання у школах тривало недовго. Після татаро-монгольського наступу у 1237—1241 роках середні навчальні заклади були повністю зруйновані. І лише у XVI столітті почалося відновлення системи освіти.
Поява єдиної школи для всіх: якою була освіта у XVI-XVII століттях?
Після визволення територій Київської Русі від монголо-татарських військ розпочався новий етап розвитку освіти. З того часу навчання стало невід’ємною частиною повсякденного життя, яке система була вдосконалена на основі минулого досвіду. Замість шкіл всюди почало відкриватися багато училищ.
Також серед нової літератури минулих часів з’явилися збірки з інструкціями, як організовувати процес навчання та яким має бути вчитель. Перед тим, як розпочати викладацьку діяльність, він мав пройти іспит. Про нього збирали відомості, щоб переконатися, що він зможе багато чого навчити дітей і добре до них ставитися.
Перші 3 роки діти вивчали в училищах основи абетки, і лише потім переходили до читання та вивчення різних наук: граматика, діалектика, риторика, географія, землемір, церковний спів. Також вони були відповідальними за обігрів та прибирання класів. Таким чином їх привчали до самостійності з юних років.
Як змінилася система освіти у ХІХ столітті?
За багато десятків років шкільна програма стала застарілою, тому у системі освіти знову розпочалися реформи. 1864 року в Києві з’явилися перші гімназії. Вони ділилися на 2 типи — гуманітарні та технічні. Батьки влаштовували туди дітей залежно від своїх здібностей. Вони вивчали багато точних чи гуманітарних наук: логіка, математика, іноземні мови, гімнастика, історія, закон Божий…
Окрім їхнього вивчення під час занять у школі діти також могли записатися на додаткові платні уроки, наприклад, малювання, музику, танці… Повний курс навчання у цих навчальних закладах тривав 8 років. Окрім звичайних гімназій у Києві ще працювали прогімназії. Там можна було пройти базовий курс навчання: навчитися рахувати, писати та читати…
Навчання в гімназіях та школах будувало дорого — 50-100 рублів на рік. У ХІХ столітті для звичайних київських сімей ця сума становила чверть річного доходу. Платити за навчання мали всі, але в деяких випадках оплату за навчання можна було перенести на певний термін.
