Зустріч з друзями за горнятком кави або ж самотній візит до кавʼярні не потребує сезону. В столиці кавʼярень чимало, та тільки корінні жителі міста знають про найкращі. Кияни обожнюють кавʼярню “Kaffa” через унікальні способи обсмаження кавових зерен та варіння напою. Та чи відомо вам, що рецептура їх напоїв була розроблена не один рік, а аж з 1998 року. Про найстарішу кавʼярню столиці та цікаві історії, які вона проповідує — далі на kyivone.
Історія заснування кавʼярні: від 1998 року до 2005 року
У 90-х роках ХХ сторіччя засновники кавʼярні вирушили у подорож. У Польщі вони завітали до кавʼярні “Pożegnanie z Afryką”, яка з моменту відкриття шанувала традиції споживання напою. Саме польська кавʼярня надихнула на створення подібного закладу в Києві з такою ж неперевершеною атмосферою та інтерʼєром, ніби ти знаходишся в африканських джунглях. До речі, над інтерʼєром закладу працював архітектор Олег Лабунський разом зі своєю дружиною Наталією.
Про назву та принципи кавʼярні
Назва кавʼярні має свій витік і є символічною. Каффа — це мова, яка розповсюджена на території Африки в зоні Кеффе, де, власне, і було винайдено напій із диких кавових зерен.
Станом на 1998 рік, “Kaffa” була єдиною кавʼярнею в столиці, яка обсмажувала зелені кавові зерна, варила їх на основі джерельної води у гейзерній кавоварці та подавала напій у стриманому, але розкішному фарфоровому посуді.
У 2024 році, кавʼярня пропонує спробувати своїм гостям аж 25 різних сортів арабіки, проте так було не завжди. На момент відкриття, справжні ефіопські зерна були в дефіциті, тож їх, як і першу партію фарфорового посуду, завозили з сусідньої Польщі. Команді “Kaffa” в перші місяці було складно утримувати кавʼярню, адже замовлення зерен з 15 різних країн коштувало чимало. Проте, з моменту відкриття, до закладу завжди стояла кількаметрова черга, а столики на другий поверх кавʼярні навіть доводилось бронювати. Корінні жителі столиці вважали, що куштування кави в “Kaffa” — ознака стилю.
Цікаво, що “Kaffa” втрималася від тодішніх тенденцій паління в закладах. Багато гостей були обурені, адже більшість не може уявити життя без дуету кави та цигарки, проте у власників аромат кавових зерен був в пріоритеті, а спалений тютюн його знищував.
“Kaffa” на вул. провулок Тараса Шевченка, вважається першою кавʼярнею, та у 2005 році цей формат став “тіснуватим” для відвідувачів, тож власники вирішили відкрити другий заклад в історичному центрі столиці — на Подолі. За вул. Григорія Сковороди, 5 розташовано їх другий заклад “Театр кави Kaffa”.
Концепт “Театру кави” дещо відрізняється. Він складається з чотирьох залів, які описують ту чи іншу епоху кавування: англійський, колоніальний, африканський та бедуїнський. В другій кавʼярні, на відмінну від першої, вже можна обрати й спосіб приготування кави. Якщо в першому пропонували тільки варіння в гейзері, то в другій пропонують спробувати на смак каву з турки, френч-пресі чи спеціальній машині для еспресо.
В кавʼярні ви можете випити не тільки каву з десертом, а й посидіти з друзями або коханими за келихом вина та послухати музику. Зауважимо для тих, хто планує відвідати кавʼярню: в англійському залі стоїть ростер і, якщо пощастить, ви зможете побачити як зелені кавові зерна перетворюють на ароматні шоколадні.
Про команду та гостей “Kaffa”
Надійність — основний принцип співпраці в кавʼярні. Команда “Kaffa” зовсім невелика і більшість робочих в ній працюють з моменту відкриття. Наприклад, технологи Вікторія і Лоліта, які займаються обсмаженням кави, працюють в закладі сумарно вже 28 років. А Василій Ілліч, певно, найперший працівник кавʼярні. Саме цей майстер на всі руки будував заклади й на провулку Тараса Шевченка, й на вулиці Григорія Сковороди — він знає кожний квадратний сантиметр закладів.
З постійними клієнтами працівники “Kaffa” в досить дружніх стосунках. Саме цей заклад став для багатьох людей місцем зустрічі справжнього кохання. Кавʼярня одного разу розповіла, що колись до них завітало молоде подружжя у весільному вбранні, які познайомились в “Kaffa” на Майдані зі словами, щоб їх посадили за той же столик, де вони б згадали з чого починалося їхнє велике почуття.
Кавʼярня працює вже більше, ніж четверть століття — її робу не зупинили ні пандемія, ні повномасштабне вторгнення. Конкуренція на ринку кавʼярень постійно росте, а “Kaffa” продовжує користуватися таким же великим попитом як і у 1998 році. Команда зауважує, що секрет успіху кавʼярні криється в наступних пріоритетах:
- Використання 100% арабіки та свіжообсмажених кавових зерен з усіх куточків світу;
- Кава подається виключно у чистому вигляді, щоб рецептори відвідувачів могли відчути смакові особливості кожного сорту арабіки;
- Дружнє обслуговування, приємна музика й атмосфера до якої хочеться повернутися знову.
Можливо, ви будете здивовані, але в жодному закладі “Kaffa” ви не зможете випити капучино або лате. Кавʼярня вважає, що кава зі збитим молоком — це не кава, а лиш напій, який містить кофеїн. Цей заклад один із небагатьох у Києві, який понад 25 років не зраджує собі й тримає високу планку.
Кавові історії у “Kaffa”
Завітавши до “Kaffa” можна дізнатися чимало цікавих історій про улюблений напій. Наприклад, є одна історія про те як у 1683 році Мустафа-паша взяв в облогу місто Відень. Через облогу тривалістю майже 2 місяці віденські захисники дубами капітулювати, та наш земляк Юрій Кульчинський врятував ситуацію. Український козак переодягнувся у вбрання продавця винограду й передав листи й королю, й зневіреним захисникам.
За те, що місто вистояло віденський уряд хотів подякувати Юрію — він попросив 50 мішків кавових зерен. Цікаво, що влада дуже здивувалася й не розуміла навіщо йому потрібні ті зерна, адже, вони думали, що з них нічого не можна зробити.
Саме наш земляк перший у світі відкрив кавʼярню, яка називалася “Під синьою пляшкою”. Щоправда, жителі Відня не розділяли його любові смакувати гіркою кавою і тоді він вирішив додавати до неї мед, цукор, молоко і на десерт подавати рогалик — попит на напій зріс.
А чи чули ви про “Жіночу петицію проти кави”? В Англії, заміжні британки звернулися до короля Карла ІІ з проханням, щоб той закрив кавʼярні до яких не пускали жінок. Прекрасна половина населення була обурена не тим, що вони не можуть поласувати напоєм, а через те, що їхні чоловіки довго сиділи в кавʼярнях і це заважало їм виконувати подружні обовʼязки. У 1784 році король спробував закрити кавʼярні, але через велике обурення населення так і не зробив цього.
Ще одна історія є про благословення Папи Римського та спокусу папського посланця. Кавовим зернам тривалий час приписували лікувальні якості, ніби напій може надати сил, прогнати сон та притупити біль. Кава була несмачними ліками в Італії, які замовляли в Моці. Аж так, одного разу, кавові зерна під час транспортування промокли й почали гнити. Тоді було прийнято рішення підсмажити їх і, на здивування, напій виявився дуже смачним.
Коли тенденція дісталася до Риму, то священники були занепокоєні новою модою на чорний напій і боялися, що він призведе до “нечестивої магометанської віри”. У звʼязку з цим Римському Папі Клименту VIII відправили прохання на заборону “напою диявола”. Та, скуштувавши, він промовив: “Цей диявольський напій такий смачний… що ми маємо ошукати диявола і благословити його”.
“Kaffa”, безумовно, цікавий та один з унікальних закладів міста, який треба відвідати й туристу, й жителю столиці. В ньому ви можете не тільки скуштувати справжню каву з ефіопських зерен, а й послухати цікаві історії про напій від працівників.