Країну та її економіку неможливо уявити без банківської системи. Ще за часів Київської Русі в Києві існував умовний банківський устрій. Історія фінансового устрою на території сучасної столиці змінювалася і за часів князів, і за часів гетьманів, і за часів імператорів, комуністів й президента. Про хроніку формування сучасної банківської системи та історію заснування вулиці Банкова — далі на kyivone.
Банківський устрій за часів Київської Русі
Період Київської Русі можна віднести скоріше не до формування банківського устрою, а появи української гривні. Дослідивши літописи можна дізнатись, що давньоруська грошова система складалася з пʼяти елементів: гривня, куна, ногата, резана, векша або вевериця. Для розуміння, сучасна одна гривня в ті часи становила:
- 20 ногат;
- 25 кун;
- 50 резан.
На жаль, до наших днів не дійшли засоби обігу цих грошових одиниць. Деякі історики висовують версії, що ці монети були подібними з західноєвропейськими денаріями, арабськими дирхемами, давньоруськими срібляниками тощо.
На нашу думку, найбільш вірогідною є версія істориків, як аналізували писемні джерела. Наприклад, валюта ногата походить від слова “ногать”, що перекладається як шкіра або хутро. Відомо, що раніше хутро й дійсно було на одному рівні з монетами із дорогоцінних металів. А ось валюта куна походить від слова “куниця”. Знавці припускають, що в ІХ-ХІІІ сторіччях в Києві був так званий податок “куниця”, який сплачували хутром цієї тварини.
Подібних аналогій можна провести чимало, та головний висновок з цього, що, скоріш за все, люди настільки звикли до таких назв, що й продовжили використовувати їх для металевих грошей.
Гроші киян при гетьманах
За часів гетьманщини образ економіки столиці сучасної України дещо змінився і набув аграрно-феодальних рис з європейськими тенденціями. Сільське господарство як було, так і залишалося основною галуззю, яка сприяла розвитку економіки.
Досліджуючи історичні писемні джерела ХVII століття, можна знайти згадки про те, що Богдан Хмельницький займався карбуванням монет. В той період український народ перебував в національно-визвольній боротьбі, що стало цілком доречними передумовами для карбування.
Є згадка 1649 року, де тодішній російський посол Григорій Кунаков у своєму листі до Москви зазначив, що Богдан Хмельницький карбує монету, де з однієї сторони тризуб, а з іншої його імʼя. Станіслав Потоцький писав подібні листи до тодішнього короля Польщі Ян Казимира, а те, що гетьман почав наводити порядки.
Історики кажуть, що Богданом було викарбовано невеликий обсяг монет й саме через це до наших днів не дійшов жоден екземпляр. Припускають, що сприяти появі валюти могли й Переяслівські переговори з Росією.
Богдану Хмельницькому так і не вдалось створити валюту, але наступником його ідеї став гетьман Іван Самойлович аж через 20 років у звʼязку з дозволом від російського уряду. Проте, українська валюта так і не почала своє існування, а залишилася лише ідеєю, яку втілили протягом 1686-1687 років. Тоді в столиці почали розраховуватися монетою, де був двоголового орла та гербами Івана та Петра Олексійовича.
Прихід влади Російської імперії — тотальна зміна економічної моделі
24 травня 1839 року імператор Російської імперії Микола І підписав наказ про створення ККДКБ — Київської контори Державного Комерційного банку, яка розташовувалася на вул. Інститутська, 9 навпроти теперішньої будівлі НБУ.
Перший комерційний банк столиці надавав кошти на розвиток промисловості та сільського господарства не тільки в Києві, а й на території Волинської та Подільської губерній. Політика банку включала наступні пункти:
- Проведення операцій з приймання та видачі готівки;
- Надання позичок;
- Обмін зношених монет та купюр на нові;
- Погашення боргів державними білетами.
Зауважимо, що позички комерційний банк робив позики під облік векселів, заставу маєтків, сільськогосподарської продукції та облігацій. Але кредитними послугами користувалися переважно заможні жителі столиці.
Промисловість набирала обертів, а банківська система розвивалася з відповідними темпами. Станом на кінець 1839 року в банку працювало 54 людини, де 8 з них виконували функцію директора. Цікаво, що в правилах банку також було зазначено те, що директорія має складатися з двох дворянин та одного купця. Відповідно, всі рішення в банку приймалися не тільки представниками вищого класу, а й середнього.
Варто зазначити й той факт, що в Старому Києві було накладено заборону на приватні банківські установи, та промисловість стрімко розвивалася, а підприємствам потрібні були кредитні кошти, які державний банк не міг надати у потрібній кількості. Тоді й виник перший приватний банк в столиці.
Під плином часу система банку почала вимагати нових впроваджень і тоді Микола Християнович Бунге повністю змінив банківський устрій. З 1860 року було реорганізовано комерційний та позичковий банки в загальний. За два роки реорганізована банківська система Бунге зазнала успіху, а загальний обсяг активів становив 8 млн рублів. Столичний банк був одним з найкращих у всій Російській імперії.
Банківський устрій в УРСР
Банківська система в столиці при Радянському союзі була такою ж самою як і в інших містах 15 республік. З 1917 року уряд займався ліквідацією всіх грошових одиниць, а станом на 1920 рік в Києві взагалі не було банку.
З 1921-1923 рік в столиці ходили срібні монети РСФСР. Банк РСФСР мав капітал у 2 трлн карбованців й пропонував ряд послуг:
- Видача позик та відкриття онкольних кредитів;
- Ведення обліку векселів;
- Купівля-продаж облігацій та інших цінних паперів;
- Інвестиції, валютні, переказні та інші операції.
З 1959 року в Києві був Сільгосп банк, Цекомбанк та комунальні банки. Варто зазначити, що з кожним роком вміст коштовних металів в монетах зменшувався й потім їх почали виготовляти з кольорових металів. 20 грудня 19991 року банк перестав існувати, а всі активи були передані РФ.
Банківська система в часи незалежності
У звʼязку зі здобуттям незалежності головний банк України, який розташовувався в Києві був сформований за прототипом банківської системи СРСР з 1988-1990 роки. Активна фаза розвитку банківської системи та її реорганізації випала на 1991-1992 роки. Економічні реформи проводилися монетарними методами, та у 1998 році, у звʼязку із кризою, банк змінювали за вимогами реконструктивної економіки.
Протягом років в Києві відкривалися і закривалися різні банки, але провідними залишалися “ПриватБанк”, “Ощадбанк” та “Укресімбанк”. Станом на 2024 рік цей список дещо розширився:
- “А-Банк”;
- “Otp-банк”;
- “Ощадбанк”;
- “Південний банк”;
- “ПриватБанк”;
- “ПУМБ”;
- “Credit Agricole”;
- “Райффайзен Банк Аваль”;
- “Таскомбанк”;
- “Укргазбанк”;
- “Укрексімбанк”;
- “Ukrsibbank”.
НБУ, центральний офіс якого розташований за вул. Інститутська, 9, наразі йде в одну ногу зі світовими тенденціями, а його річний капітал складає 24-25 млрд гривень. Рейтинг S&P “Banking Industry Country Risk Assessment” у 2015 році визначив Українську банківську систему як одну із найбільш ризикованих. Українська банківська має високі оцінки в показниках економічної стійкості, дисбалансів, інституційних рамок, кредитних ризиків, конкурентної динаміки, загальносистемного фінансування тощо.
З моменту введення воєнного стану також чимало змін відбулося в банківській системі, але, можемо припустити, що повна реорганізація устрою відбудеться під час відновлення економіки.