Якісна освіта завжди була привілеєю киян, оскільки свідчила про їхній високий рівень знань. Спочатку вони навчалися лише у школах, а на початку ХІХ століття змогли відвідувати престижні навчальні заклади — гімназії. Вони були поділені різні типи, мали свої особливості та правила навчання. Докладніше про це на kyivone.
Чому у ХІХ столітті кияни хотіли вчитися у гімназіях?
1811 року було затверджено статут першої київської гімназії, а вже наступного року вона відчинила двері для перших учнів. Ця подія пройшла дуже урочисто: грала музика, був святковий обід та бал…Того дня першими учнями гімназії стали 8 киян, після чого почало постійно з’являтися все більше охочих там навчатися.
У ХІХ столітті гімназії стали найпрестижнішими навчальними закладами. Їхньою головною перевагою порівняно зі школами було те, що атестат гімназії дозволяв вступати до університету. Також у цих середніх навчальних закладах відбувалося вивчення не лише обов’язкових предметів (читання, правопис), але ще й додаткових гуманітарних чи точних наук. Крім цього, важливою частиною навчання було виховання київської молоді.
На жаль, не всі мали можливість навчатися у гімназіях. Більшості киянам середнього класу була доступна лише середня школа. Але були й винятки, коли небагаті сім’ї багатьом жертвували заради того, щоб сплатити за навчання в гімназії і дати дитині хорошу освіту.
Типи гімназій: які відвідувала київська молодь?
У другій половині ХІХ століття кияни почали навчатись у гімназіях. Там проходило навчання за навчальною програмою, орієнтованою на здобуття практичних знань. Залежно від спеціалізації у Києві працювали гімназії різних типів: класичні, реальні, чоловічі та жіночі.
У класичних більшість предметів були гуманітарними, а в реальних діти переважно вивчали точні науки. В 1871 реальні гімназії були перейменовані на училища. Також існували прогімназії, де можна було пройти базовий 4-річний курс вивчення основних предметів (правопис, читання, усний рахунок).
Пізніше у Києві з’явилися жіночі та чоловічі гімназії. Там були не тільки звичайні шкільні предмети (іноземні мови, географія, математика), але ще й ті, які спрямовані на освоєння корисних навичок для життя. Киянки вивчали рукоділля, педагогіку, вокал… А хлопці займалися столярним ремеслом, інженерією, військовою справою.
Найкращі учні гімназій отримували стипендії. Їх виплачували меценати. Цими грошима можна було частково покрити вартість навчання або використовувати їх з іншою метою. Окрім стипендій талановиті учні мали й інший спосіб заробітку. Вони підробляли репетиторами у будинках заможних киян. Багато хто з них став видатними особистостями і навіть увійшли в історію, а саме: авіаконструктор Ігор Сікорський, письменник Михайло Булгаков, дослідник Отто Шмідт.
Як виглядала радянська форма гімназистів?
Учні гімназії мали зовсім інший зовнішній вигляд, ніж у нинішні часи. Вони теж носили однакові фасоном речі, які мали різні особливості. Наприкінці ХІХ століття міська влада видала указ, згідно з яким діти мали носити шкільну форму. Хлопчики ходили у темно-синіх шароварах, напівкаптані з 8 срібними гудзиками та кашкеті. А з приходом холодів вони одягали двобортне пальто сірого сукна офіцерського зразка. А на їхньому головному уборі знаходився срібний знак, що складався з 2 лаврових листків, між якими була вказана назва міста та гімназії.
А от учениці гімназії повинні були носити сукні темно-коричневого кольору та білий фартух з пелериною. Така форма надавали учням аристократичного вигляду та відрізняла їх від інших школярів.
Скільки коштувало навчання у київських гімназіях?
У ХІХ столітті для більшості жителів столиці середня освіта була розкішшю. Тоді ще не було вчитися безкоштовно чи дешево. Навпаки, навіть за навчання у середніх навчальних закладах треба було сплачувати чималі гроші. Вартість навчання протягом року була від 50 до 100 рублів. Тоді це було дорого, і лише деякі кияни могли дозволити навчатися в гімназіях.
Зазвичай там навчалися діти аристократів, підприємців та представників міської влади. Але й були винятки. Туди ходили й діти з небагатих київських родин. Іноді батьки йшли на великі матеріальні жертви заради того, щоб дитина здобула хорошу освіту. В такому разі існували пільги, які надавали право частинами платити за навчання або ж перенести оплату на іншу дату.
