Ця стаття про талановитого педагога, а також професора Микиту Миновича Грищенка. Детальніше про його дитячі роки, професійну кар’єру далі на kyivone.
Ранні роки
Микита Минович Грищенко – радянський/український педагог. Народився Микита 27 вересня 1900 року на Київщині у селищі Трушки у багатодітній родині. Навчався хлопець у місцевій школі, проте так її й не закінчив через фінансові проблеми, тому надалі пішов працювати. Працював ким доводилося. Деякий час був різноробом, а згодом почав займатися телеграфічною діяльністю. У цей час Грищенко зацікавився книжками, дослідженням та самовивченням. Любов до вчителювання у Микити була з самого дитинства, тому, не покинувши свою мрію, у 1919 році, чоловік здобув педагогічну освіту, відвідавши спеціальні трирічні курси, які проходили у той час у закладі освіти ім. Б. Грінченка. Це були спеціальні освітні курси, які передбачали швидку професійну підготовку нових вчителів, здебільшого це стосувалося початкової освіти. У 1923 році Микита здобув юридичну освіту у сучасному Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана(КНЕУ). Паралельно з цим Микита Грищенко активно займався педагогічною діяльністю, а саме: репетиторством, а також викладав дітям, які позбавлені батьківського піклування. Згодом педагог також почав активно брати участь у системі народної освіти, бувши директором Київського українського педагогічного технікуму, окружним та районним інспектором відділу трудових шкіл, директором школи тощо.
Подальші роки у контексті педагогічної діяльності
Після початку Другої світової війни Микиті Миновичу довелося евакуюватися до Казахстану, де той продовжував викладацьку діяльність в університеті, паралельно працював над майбутньою дослідницькою роботою на здобуття ступеня кандидата наук, захистивши її у 1946 році, а у 1955 році – також докторську. Після деокупації українських територій, Микита Грищенко повернувся на Батьківщину та очолив Народний комісаріат освіти Української Радянської Соціалістичної Республіки. Важливо також зазначити, що саме завдяки Грищенку у той період відбулося становлення освітнього процесу на Західній Україні. Загалом, педагог також займався різноманітними науковими дослідженнями, зокрема, підіймав питання проблем історії розвитку народної освіти в Україні, а також викладацьку методологію вітчизняної історії.
Микита вважав, що історія — це не зовсім той предмет, який завершується знанням подій чи дат, навпаки, це потужний засіб формування людського бачення, світогляду, який вчить здатності аналізувати, вивчати, узагальнювати тощо. Також Микита Минович Грищенко вважав, що історія – це наука, яка глибоко підпорядкована партійній ідеології. У 1948 році педагог Грищенко очолив Науково-дослідницький інститут дефектології й продовжував це робити до 1955 року.
У цей період науковець активно також працював над розробкою методології різноманітних предметів. Саме завдяки Грищенку тоді побачило світ близько 70 посібників. Загалом, серед наукових робіт Микити Миновича, які він сформував протягом життя, можна виділити такі як: “Спадщина К. Д. Ушинського і питання педагогіки вищої школи”, “Дидактичні поради молодому викладачеві вузу”, “Ленін і народна освіта в Українській РСР”, “Науково-дослідна робота з питань політехнічного навчання і морального виховання”, “Розвиток народної освіти на Україні за роки Радянської влади”, “Високе покликання радянського вчителя”, “Книга для читання для класу допоміжних шкіл”, “Народна освіта у західних областях УРСР” та багато іншого.
Помер науковець Микита Минович Грищенко 17 листопада 1987 року у віці 87 років.