У ХІХ столітті Київ почав ставати сучасним містом, у якому швидкими темпами розвивалася сфера торгівлі та інфраструктура. У таких умовах виникла потреба у масовому виробництві металевих виробів. Їх вперше почали випускати на заводі «Більшовик». Попит на його продукцію постійно збільшувався, тому за він швидко став найбільшим у місті. Детальніше про історію розвитку даного підприємства далі на kyivone.
Заснування заводу «Більшовик»: як він з’явився і що випускав?
1881 року київський підприємець Яків Гретер купив недалеко від Києва земельну ділянку розміром 4, 5 гектара. Цю територію киянин вирішив використати для ведення бізнесу. Накопичивши достатньо грошей, наступного року разом зі своїм знайомим інженером він відкрив перший у місті чавуноливарний та механічний завод.
У дореволюційні роки сфера металургії була новою та дуже перспективною. У зв’язку з цим на заводі почався випуск нескладної металевої продукції. Його співробітники випускали болти, труби, арматуру — все, що можна було швидко та легко виготовити за допомогою звичайних верстатів та вагранки.
Всі металеві деталі виготовляла та пакувала команда інженерів, яка складалася з 30 осіб. Оскільки всі матеріали коштували дорого, на підприємстві дотримувалися правил економії. Незважаючи на це, його діяльність в цілому була дуже прибутковою. Незабаром загальний обсяг продажу продукції становив 165, 000 рублів. На той час це був дуже хороший результат роботи початкового бізнесу.
Всіма фінансовими питаннями займався власник земельної ділянки Яків Гретер, а от у вирішенні виробничих завдань та проблем у нього виникали труднощі. Саме тому він найняв на роботу випускника політехнічного вишу Йосипа, який приїхав до Києва разом зі своїм знайомим фахівцем, який займався виготовленням парових котлів.
Як завод «Більшовик» став найбільшим у Києві в XIX-XX століттях?
Продукція з металу мала попит не лише в українській столиці, а й далеко за її межами. Болти, гайки, арматуру та багато іншого купували навіть у сусідніх країнах. Незабаром про підприємство «Більшовик» дізналися багато чеських, польських, швейцарських підприємців — усі вони робили грошові внески в розвиток підприємства, як і його засновники.
Таким чином вони зібрали капітал на сумму 1 млн рублів. За рахунок цих грошей було збудовано 6 виробничих цехів: токарний, модельний, чавуноливарний та інші. Також Йосип вирішив збільшити штат працівників. Він запросив до Києва кількох інженерів. Завдяки їм на підприємстві «Більшовик» розпочався випуск чавунних та мідних виробів, а також обладнання для лісопильної та цегляної галузей діяльності. Після цього відразу з’явився попит на нову продукцію, яка була в 90-х дефіцитом.
В результаті завдяки збільшенню її асортименту та кількості цехів за короткий час завод став найбільшим у місті. 1984 року в ньому працювало понад 900 співробітників. Їхній день починався з 6:00 ранку та закінчувався о 19:00 вечора. На заводі працювали фахівці різного рівня — від учнів від майстрів. Перші отримували близько 7 рублів, а досвідчені фахівці — 130 рублів. На той час це була середня зарплата у Києві.
Розвиток підприємства «Більшовик» у радянські роки
Збільшення обороту прибутку заводу, наявність великої кількості цехів та сучасного обладнання дозволили випускати більш об’ємні та складніші конструкції, наприклад, підвісні мости та рейки. Ці об’єкти доставлялися в різні українські міста для покращення стану дорожньої інстраструктури.
Після припинення існування Російської імперії «Більшовик» настільки мав розвинену систему виробництва, що часто посідав перші місця на тендерах та конкурсах. Він продовжував працювати навіть у період Другої світової війни. Тоді його працівники вперше почали випускати снаряди під державним контролем. Будівлю кілька разів обстрілювали німецько-фашистські загарбники. 1943 року, коли Київ було звільнено, завод почав відновлювати роботу.
З 1950-х років почався новий етап у розвитку виробництва. Його поповнили випускники КПІ. Вони почали організовувати та контролювати процес випуску та доставки продукції на експорт до інших країн по всьому світу: Німеччину, Францію, Америку… Також завдяки їм на околиці Києва розпочалося будівництво перших багатоповерхових будинків.
Після розпаду Радянського Союзу потужність виробництва знизилася, але завод остаточно не закрився. У 2018 році після виходу закону про декомунізацію його було перейменовано на «Перший машинобудівний завод» у Києві.
