Перша чоловіча гімназія в Києві

Сьогодні середньою та вищою освітою нікого вже не здивуєш, оскільки це основа основ. Деякі київські виші мають диплом міжнародного зразка, що дозволяє отримати престижну та добре оплачувану роботу не лише в Україні, а й поза її межами. Але ще 100 років тому, навчання в гімназії було доступне не всім, і якщо ти був студентом якогось навчального закладу, це давало тобі можливість піднятись на сходинку вище і давало гарантії отримання хорошої роботи. Далі на kyivone.

Історія створення

З 1804 року була прийнята шкільна реформа, відповідно до якої всі училища переформатовувались і ставали гімназіями. Одним з таких стало народне училище, що було засновано у 1789 році. Від самого початку свого існування гімназія знаходилась на Подолі. Але через велику пожежу, яка значно пошкодила дерев’яну будівлю, довелось шукати нове місце. У 1813 році її було перенесено в Кловський палац. Взагалі палац було побудовано для зустрічей високопоставлених гостей, до того ж його було побудовано на кошти Києво-Печерської лаври. Директор гімназії, Яків Мишковський розумів, що палац потребує капітального ремонту, але вибору не було, тож за описом було прийнято цю будівлю в користування гімназією. Відкриття було помпезним. Під постріли гармат Київської фортеці Київський губернатор вручив затверджений статут Першої київської чоловічої гімназії на оксамитовій подушці. Після цього в Лаврі навіть була замовлена спеціальна служба та освячена будівля гімназії. Все святкування закінчилось обідом та званим балом на честь відкриття у Маріїнському палаці.  Згодом, саме в 1857 році для київської гімназії було побудовано окрему будівлю за проектом відомого архітектора Олександра Беретті. Нова будівля знаходилась на Бібіковському бульварі 14, зараз це бульвар Тараса Шевченка. 

Навчальний процес

Для гімназії було розроблено нову спеціальну програму навчання. Вона була розрахована на 4 роки навчання плюс підготовчий клас. В перший рік тут навчалося всього вісім гімназистів, з часом їх стало сорок. А кількість охочих вступити, щороку збільшувалась. Програма гімназії містила в собі найнеобхідніші уроки, як вважалось на той час. Серед основних були Закон Божий, церковнослов’янська мова, логіка, давньогрецька мова, точні науки, фізика, гімнастика і навіть співи. Але для тих, хто мав зайві гроші, за додаткову плату можна було вивчати танці, креслення та малювання. Але з 1890 року вивчення так званих «мертвих» мов стало не обов’язковим, тому на курсі лишалась виключно латинська мова.  Згодом, строк навчання в гімназії з 4-х років виріс до восьми. Вартість навчання в гімназії складала від 50 до 100 карбованців на рік. Не кожні батьки могли собі дозволити витрачати такі гроші на навчання, тому у більшості випадків класи формувалися з дітей аристократів та підприємців.  До того ж вступних іспитів не було, до гімназії зараховували тих, кого погодила спеціальна комісія. Вони за закритими дверима вирішували долю кожного абітурієнта. До уваги брали все, від походження батьків, до шкільного атестата та атестату поведінки, оскільки вважалось, що в гімназії мають вчитися дійсно достойні молоді хлопці. 

В 1887 році, знову відбулися значні зміни в сфері освіти. Було видано указ, в якому йшлося, що діти з робітничих родин також мають право на навчання, але головним правилом було збереження порядку та дотримання всіх правил гімназії. 

До того ж для родин, які не могли собі дозволити оплатити повну вартість навчання в гімназії були передбачені пільги, а згодом почали з’являтись меценати, які брали під опіку талановитих дітей із бідних родин і не дуже багатих родин. Наприклад, досить часто отримати пільги на оплату навчання могли діти з родини викладачів, але основною умовою було, щоб строк викладацької діяльності складав не менше 10 років без перерв.  Але на пільговиків також був ліміт, щороку кількість таких учнів мала складати не більше 10 відсотків від усієї кількості студентів. 

Стосовно меценатства тут також були свої правила. Меценати могли впроваджувати стипендії для найкращих учнів, але з умовою, про щорічний перегляд. Оскільки рішення про надання стипендії приймалось на базі оцінок та поведінки студента. 

Деяким студентам старших курсів дозволяли викладати в забезпечених родинах, таким чином деякі студенти мали можливість підробити. 

Канікули ж були не довгими, максимум 3 тижні. На цей період студентам дозволялося покинути гімназію і навідати рідних та батьків. Але навіть під час канікул студент першої гімназії мав поводити себе достойно і ніяким чином не зіпсувати репутацію. Бували випадки, що деяких студентів відраховували за погану поведінку на канікулах, оскільки за цим дуже суворо слідкували.  

Викладачі та відомі випускники

Перша чоловіча гімназія була відома не лише в Києві, а й в усій країні, оскільки вона славилася своїм викладацьким складом. Тут викладали відомі діячі тих часів. Серед них були такі особистості, як Максим Берлінський відомий історик, Микола Костомаров тощо. З часом до «зіркового» складу викладачів вступили і відомий латиніст Станіслав Трабша, а також історик Микола Лятошинський. 

В стінах відомого навчального закладу вчились талановиті студенти. Одним з найвідоміших був Михайло Булгаков, через певний час він згадає гімназію в своєму творі «Біла Гвардія». До того ж Булгаков навчався на пільговій основі. Його мама особисто приходила до ректора писати заяву. Оскільки покійний батько Михайла був викладачем. Також тут навчались Ігор Сікорський, Олександр Богомолець, Олександр Вертинський. 

Вважалось, що після закінчення гімназії студенти мають можливість вступити до будь-якого вишу без проблем, а також навіть отримати посаду на державній службі. 

Оновлена будівля та її історія 

Проект нової будівлі, який було складено відомим архітектором Беретті було затверджено в 1844 році. Ділянку для будівництва гімназії обирав сам імператор Микола Перший. Навіть було створено спеціальний будівельний комітет, який слідкував повністю за ходом будівництва, а також за усіма процесами. Окрім навчальних класів та житлових кімнат, які вміщали в себе 77 студентів, тут навіть була невеличка церква, яка займала три кімнати на другому поверсі. Також в будівлі розміщувались і кімнати вчителів, які під час навчального року проживали на території гімназії разом з учнями. Також тут було створено велику бібліотеку, фізичний та природничий кабінети. 

У період з 1915 по 1918 роки в стінах цього закладу було розміщено військовий госпіталь.  Окрім нього тут розміщувався секретаріат освіти УЦР. В 1919 році, а саме 20 лютого гімназію було закрито, а студентів розподілили в інші навчальні заклади за наказом колегії народної освіти та пропаганди виконкому Київської ради. Будівлю і майно було передано в користування Кирило – Мифодіївського братства.  З 1920 року в стінах колишньої гімназії розпочала свою роботу Всенародна бібліотека України. А після другої світової війни тут розмістилися різноманітні інститути археології, літератури та мовознавства. Про ці часи нагадують меморіальні дошки на стінах будівлі.

З 1959 року в цих стінах розмістився гуманітарний корпус Національного університету Тараса Шевченка, так званий «жовтий» корпус. І сьогодні тут щодня чутно гомін студентів. Що цікаво, що це одна з тих рідкісних будівель Києва, яка майже не змінювала свого призначення за всю історію існування. 

More from author

Історія переїзду Маріупольського університету до Києва

У результату повномасштабного вторгнення низка вищих навчальних закладів була змушена змінити місце розташування, переїхавши у західні області України. Разом з цим, Маріупольський державний університет...

Історія Парламентської бібліотеки

У Києві знаходиться велика кількість важливих закладів загальнодержавного значення. Серед них є кілька бібліотек. Це Національна бібліотека України імені В. В. Вернадського та Національна...

Освіта під час Другої світової війни

Освіта має не тільки соціальне, але й політичне значення. Адже через навчання та виховання можна здійснювати завуальовану агітацію та пропаганду. Окрім того, під впливом...
.,.,.,.,.