Поява перших детективів в Києві

Кримінальний світ старого Києва був настільки різноманітний, що уявити таких учасників протизаконних угрупувань важко було й уявити. Серед тих, хто постійно займався грабуванням та нападами були не лише представники бідних верств населення. Іноді, це могли бути колишні власники почесних титулів, люди похилого віку, а в деяких випадках навіть діти. Були випадки, коли затримували навіть колишніх військових. Злочинність в місті зростала, а от розв’язання цієї проблеми прийшло не одразу. Як з’явились перші детективи і як вони розкривали свої справи, читайте далі на kyivone

Коли саме в Києві з’явились детективи

Влітку 1913 року після проведення в Києві перших в країні Олімпійських ігор, а також великого аграрного ярмарку, за відвідувачами цих заходів до Києва почали приїздити і мисливці за легкою наживою. І приїздили не лише з найближчих міст, а й з далеких губерній. Щодня шпальти київської преси постійно публікували новини про пограбування та напади на містян, служителі правосуддя збивались з ніг, намагаючись розкрити таку велику кількість злочинів. Дійшло до того, що поліціанти намагались хоча б розкрити найпростіші справи, щоб покращити свою статистику. 

Тож місцева влада почала замислюватись про створення спеціальної служби розшуку, яка б могла розкривати кримінальні справи, та допомагати киянам з поверненням краденого. Перша служба розшуку з’явилась в столиці на 14 років пізніше пошукової частини в Петербурзі, але раніше появи такої ж служби в Москві, Одесі та навіть Варшаві. З ініціативою створення спеціального підрозділу виступив київський губернатор Васильчиков. Його в багатьох колах називали «хорошим хлопчиком». Але не дивлячись на всю м’якість свого характеру, губернатор розумів, що мінімізувати хвилю злочинності в місті може лише підрозділ спеціально підготовлених професіоналів, які в своїй роботі використовували найрізноманітніші методи агентської роботи.

Розвиток спеціальних підрозділів

Влітку 1880 року губернатор Васильчиков, прийшов до київської міської управи з постановою про створення спеціального підрозділу, який буде входити до складу міської поліції. Чесно кажучи від цієї постанови зраділи не всі в керівництві, оскільки створення нової структури тягнуло за собою і додаткові не маленькі витрати на забезпечення та утримання аж 9 додаткових людей. У цю кількість входило 7 агентів, керівник та його помічник. До того ж з кожної поліцейської частини Києва до спеціального підрозділу було направлено по одному співробітнику, на навчання. Основною задачею новоприбулих було забезпечення безпеки та міського порядку, запобігання злочинам, ловити злочинців, а також тримати під контролем азартних гравців і всіх можливих шулерів. На основі указу губернатора спеціалізований пошуковий підрозділ працював аж 13 років. І лише в 1893 році офіційний дозвіл на своє існування підрозділ отримав від головного управління МВС. Фіналізація легалізації діяльності спеціального підрозділу відбулася 6 липня 1908 року, коли було прийнято закон про «організації та діяльності пошукової частини». 

Що змінив закон? 

Цей закон був настільки повний, що навіть у 89 роках цим законом керувались для встановлення статуту спеціальних підрозділів. Сюди віддавались найскладніші та найзаплутаніші злочини, що були пов’язані з вбивствами, підпалами, підробкою документів і навіть з аферами та махінаціями. До того ж цей підрозділ мав вести реєстрацію злочинців, ну і звісно повний збір даних та володіння розгорнутою інформацією про кожного з них. Також спеціальний підрозділ отримав можливість надавати довідки про відсутність кримінальних проваджень, а також розшукувати порушників закону. Відповідно до статуту, в підрозділі було погоджено 20 вакансій. Начальник відділку мав певний статус в суспільстві, або ж військове звання не менше підполковника. Всі ж інші підпорядковувались головному, іноді роздавати завдання міг і помічник начальника. До 1909 року кожен працівник цього відділу мав при собі револьвер «Сміт та Вессон».Вони були досить незручними й занадто масивними для того, щоб його можна було приховати під одягом. Але з часом зброю детективам також оновлювали. Так, наприклад всі підрозділи пошукових спецслужб отримали револьвери Нагана, 1898 року.  Деяким київським детективам пощастило ще більше, київська влада закупила маузери. Стосовно оргтехніки, тут все було простіше. Всього 2 телефонних апарати та друкарська машинка. Єдиним засобом зв’язку між служителями довгий час так і залишався поліцейський свисток. 

Трохи статистики 

Якщо проаналізувати співробітників спеціального підрозділу за 1895 рік, то з вищою освітою було всього 17 відсотків співробітників, 10 відсотків мали середню освіту, і аж 72 відсотки мали виключно початкову. Важливо врахувати і той момент, що велика кількість чергових міста була досить мало грамотною. Київське відділення спеціалізованого підрозділу саме в такому складі намагалась боротись зі злочинністю. Але не дивлячись на це, київське відділення було одним із найуспішніших. Наприклад, з 2355 злочинів, що були зареєстровані в Києві лише за 1906 рік, було розкрито 793, а це майже третина. Для порівняння, за такий самий період в Москві було розкрито лише 443 злочини з 5705 зареєстрованих. 

Але не дивлячись на невелике технічне оснащення, розкриття такої кількості злочинів стало можливе завдяки грамотно побудованій агентській мережі. До того ж досить часто детективи звертались за допомогою до працівників патрульної поліції, київських двірників і навіть до звичайних громадян. В старому Києві вважалось досить правильним повідомити про скоєння злочину. Навіть часто бували ситуації, коли містяни самотужки затримували злочинця, а потім повідомляти поліцію та спеціальний підрозділ. 

Голосна київська справа

7 липня до чергового поліцейського звернувся житель Києва, який повідомив, що побачив чоловіка по вулиці Совський. Який лежав на тротуарі  й не рухався. За всіма признаками він помер і є вірогідність, що не своєю смертю. За півгодини до місця злочину приїхав спеціальний підрозділ детективів, який одразу почав розслідування. Пара детективів одразу почали опитувати перехожих та людей, які проживали за цією адресою, інша ж частина команди, зважаючи на те, що від потерпілого пахло алкоголем відправились до найближчих закладів та барів. До першої години ночі було встановлено, що незадовго до загибелі, потерпілого бачили в ресторані «Марсель», по вулиці Жилянській, де його бачили в компанії чоловіка. До ранку було встановлено і особу померлого, він виявився звичайним робітничим, на ім’я Тимофій Плужніков, який проживав зі своєю родиною по вулиці Німецькій, а до обіду наступного дня детективи змогли знайти коло найближчих товаришів потерпілого і навіть його товариша по пляшці, з яким потерпілий був у ресторані. Степан Сметанка, так звали товариша повідомив, що дійсно сидів з потерпілим в закладі, але той, приблизно близько 23 години піддався на умовляння жінки за сусіднім столиком продовжити вечір разом, але в іншому місці. Тож Тимофій без вагань погодився. Сметанка намагався зупинити друга, але його різку зупинив знайомий жінки, порекомендувавши не лізти не в свою справу. Степан проблем не хотів, тому повернувся до столика, але все ж таки вирішив прослідкувати куди незнайомці поведуть його товариша. Згодом до компанії приєднався ще один чоловік, а вже на вулиці Совськй між Тимофієм та його новими знайомими сталася сварка, після чого його повалили на землю і вдарили кілька раз ножем. Степан хотів допомогти товаришу, але його сильно побили, ще й забрали гаманець з усіма грошима. Детективи вирішили перевірити версію Сметанки, і за кілька годин підозрювані чоловік та жінка були доставлені до відділку спеціального підрозділу і злочинці там зізнались у скоєному. Для розкриття злочину знадобилося менше ніж добу. 

Київським детективам не завжди посміхалася вдача у розкритті справ, але бували випадки, коли при розкритті однієї справи, було зрозуміло, що вона якимось чином пов’язана з іншою. Так київські детективи могли розкрити декілька справ одночасно. 

More from author

Історія переїзду Маріупольського університету до Києва

У результату повномасштабного вторгнення низка вищих навчальних закладів була змушена змінити місце розташування, переїхавши у західні області України. Разом з цим, Маріупольський державний університет...

Історія Парламентської бібліотеки

У Києві знаходиться велика кількість важливих закладів загальнодержавного значення. Серед них є кілька бібліотек. Це Національна бібліотека України імені В. В. Вернадського та Національна...

Освіта під час Другої світової війни

Освіта має не тільки соціальне, але й політичне значення. Адже через навчання та виховання можна здійснювати завуальовану агітацію та пропаганду. Окрім того, під впливом...
.,.,.,.,.