Кожен житель Києва, безсумнівно, проходив повз звичайну будівлю, яка знаходиться на вулиці Кирилівська (раніше Фрунзе). Але не кожен замислювався яка у неї історія, чи мала вона якусь вагу для столиці. Далі на kyivone.
Початок роботи “Пивзаводу на Подолі”
Першими згадками про “Пивзавод на Подолі” є 1872 рік, коли купець Микола Хряк вирішив викупити маєток, який був недієвим металургійним виробництвом. Він зі своїми друзями, Карлом Вайсом, Габріелем та Фрідріхом Енні, запроваджує оновлення будівлі, яка починає мати назву “Товариство Київського пивоварного заводу”. Саме це і був старт виробництва відомого пива, яке згодом заполонило ринок, а також прийшло до смаку тисячам жителів України. Обладнання у доступі чоловіки не мали, тому вирішили привезти його з Плзеня, Чехія. У засновників була мета зробити якісне пиво, щоб подобалось кожному містянину. Для цього вони вирішили використовувати закордонні технології. Але товариші навіть не могли подумати, що їх справа вийде аж настільки за межі міста. Їх напій набув популярності не лише у Києві, а й у Чернігівській, Бессарабській та Херсонській губерніях, що вивело їх продукцію на високий рівень. Пінний напій навіть отримував медалі на виставках. Перша нагорода була срібною, у 1880 році, а у 1888 та 1897 роках отримала золото й визнання.
Виробництво
Маючи у своєму використанні найкращі технології та інгредієнти компанія кожного року розросталась, а якість ніколи не знижувалась. “Пивзавод на Подолі”, попри конкуренцію, завжди тримав марку перед своїми споживачами. Для того, щоб пиво завжди було смачним, було прийнято рішення вирити особисту криницю, звідки робітники брали воду для варіння напою. Цей крок був зроблений для якості, оскільки вода, яку подавали через водопровід для мешканців, погіршувала смак. Також у доступі виробництва були високоякісні ячмінь та хміль. Найвідомішими продуктами, які випускав завод, було баварське пиво, портер, англійський ель та чеське світле пиво. Довгі роки пивзавод тримав своє місце на ринку та набирав все більше шанувальників якісного напою, яке відрізнялось своєю рецептурою та смаком від інших представлених позицій конкурентів.
Прихід радянської влади
Радянська влада завжди приносила проблеми для подальшого функціонування різних підприємств, і така доля могла спіткати й пивзавод. Але найбільшою зміною, яке виникло через нове правління, було перейменування. Підприємство змінило назву з “Товариства Київського пивоварного заводу” на “Київський пивзавод №2” та увійшло до пивоб’єднання “Укрпивпром”. Виробництво продовжило модернізувати свої рецепти та технології і їм ніхто не заважав. Але маючи велику відомість по всій країні, радянська влада почала вимагати у виробників хмільного напою окремий вид пива, яке буде доступним лише для них. Таким чином почався випуск обмеженої партії пінного, яке поставлялось лише керівникам КПРС. Такий крок для компанії був допустимий, оскільки через це виробництво не закривали й давали можливість працювати без обмежень.
Друга світова війна
Під час воєн дуже поширена практика “сухого закону” й перехід підприємств на виробництво військової продукції. З початком Другої світової війни пивзавод не став виключенням, оскільки пиво було не найпершою потребою у країні. Компанію переформатували й робітники почали виготовляти танки. Ця допомога була цінною для радянської армії. Але війна не могла бути вічною, тому після перемоги київський завод знову розпочав свою пивоварну діяльність.
Пивзавод у роки незалежності
З початком незалежності підприємство продовжувало працювати, як і завжди, але вже в об’єднанні з відомим заводом “Оболонь”. Але у цій структурі він не довго працював, оскільки у 1993 році вийшов з впливу та став закритим акціонерним товариством під назвою “Пивзавод на Подолі”. З тої пори підприємство мало в асортименті 12 видів пива, але окрім цього займався виготовленням квасу й безалкогольними напоями. Найвідомішою продукцією було “Жигулівське”, яке прийшло до смаку багатьом киянам та жителям України. У 2010 році підприємство вирішило розширити свій асортимент та почали робити “Нефільтроване Живе Світле” і “Нефільтроване Живе Темне” пиво, яке великими партіями поставляли для продажу на розлив. Оскільки перші власники заводу вирили спеціальний колодязь для видобутку води, наступники вирішили прислухатись до своїх предків, які знали, що воду краще брати чисту та якісну. Тому для виготовлення пива запаси поповнювались з місцевої артезіанської свердловини, яка давала неповторний смак пінному напою.
Закриття підприємства
На жаль, історія не може бути вічною. Так само сталось і з життям підприємства, яке завершило своє існування у 2014 році. У грудні того ж року була зварена остання партія пива, після якої все обладнання було вимкнене. Але будівля завжди лишатиметься архітектурною пам’яткою і жоден мешканець не дасть її зруйнувати, щоб на тому місці не був зведений новий жилий комплекс. Замість нових будівель, жителі Києва пропонували створити на колишньому підприємстві музей пива, що дасть можливість нащадкам вивчати історію міста не лише за фотографіями.
Місто Київ повне пам’яток, які розпочинали свій шлях у далеких XVIII-XIX століттях. Коли мешканці столиці лише навчались будувати будинки та залізниці, а бізнес лише розвивався. Деякі з тих помешкань, які бачили, як зводиться сучасний Київ, й досі стоять на своїх місцях та функціонують, якісь зупинили процес виробництва, а деякі й зовсім були стерті з лиця землі. Але історія все одно вирує у кожному камінчику, яке будувало столицю, варто лиш це побачити.